Моїм батькам дуже не подобається те, що я собі обрала простого хлопця, зовсім бідного без багатих батьків.
Точніше, мій коханий сирота. Його батьки померли багато років тому, і він всього в житті досягає сам.
Мої батьки – далеко не бідні люди і їм зовсім не подобається, що ми вирішили одружитися. У мами і у тата хороші роботи, вони мають у власності ще три квартири, крім тої у якій ми живемо і два автомобілі.
Жодної мови про те, щоб дозволити нам, після одруження, жити в одній із цих квартир і бути не може.
Тому ми вирішили, що після того, як оформимо наші стосунки – будемо знімати маленьку одну кімнатку. А за кілька років будемо намагатися придбати таку ж маленьку квартирку в іпотеку.
Мій коханий – дуже розумний і хороший хлопець. Зараз він має основну роботу, а у вільний час старається підробляти. Щоб заробити зайву копійку.
А ще він завжди мене підтримує і здійснює усі мої шалені мрії. Ми на одній хвилі.
Прикро, що мої батьки не хочуть повірити в те, що поруч з Артемом я справді щаслива. Не знаю чому, але твердо вірю, що ми все досягнемо в житті самі.
От тільки мені боляче і обідно, що батьки не віддають мені ту квартиру, яка за документами – належить мені. Адже я її отримала у спадок від бабусі. Вони ж тоді, хоча б мали би віддавати мені кошти, виручені від здачі її в оренду.