Нещодавно мене запросили на зустріч випускників. Я зателефонувала Андрію і повідомила радісну новину, але чоловік не захотів, що б я йшла. Мовляв, там
хлопців буде багато, і взагалі, хто вечерю мені приготує і сорочку на завтра попрасує.
В той вечір я залишилася вдома. Я почала помічати, що поступово з дружини я перетворилася в хатню робітницю. За рік подружнього життя побут
поглинув мене повністю, я втомлювалася більше, ніж на роботі
З Андрієм ми познайомилися кілька років тому. До зустрічі з ним я вже встигла закінчити університет і працювала на хорошій посаді, повністю забезпечуючи
себе. На роботі я добре себе зарекомендувала, то ж моя кар’єра обіцяла і далі рости. За роботою на стосунки у мене зовсім не залишалося часу, на хлопців я
взагалі не звертала уваги, поки мене не познайомили з Андрієм.
Якось мені подзвонив знайомий моєї мами і попросив зайти до нього, мовляв, справа стосується роботи. Не знаю, що дядько Артем задумав, але на цій зустрічі
був присутній Андрій. Таке враження, що він чекав на мене, ми відразу сподобалися один одному і у нас зав’язалися стосунки.
Так у мене з’явився хлопець. Він був з добре забезпеченої сім’ї і вже мав свою квартиру. Через вісім місяців хлопець покликав мене заміж, і я з радістю
погодилася, адже достойнішої кандидатури в чоловіки для себе я просто не зустрічала. Андрій був красивим, освідченим, уважним і доволі забезпеченим.
Весілля у нас було шикарним, а потім у нас була романтична подорож до Єгипту. Перший раз я побувала в іншій країні. Я була настільки щаслива, що всі
подруги мені заздрили. Приїхавши з Єгипту, Андрій заявив, що працює тільки він, а я буду вдома його чекати і їсти йому готувати. Так як не хоче, щоб я працювала за копійки і приходила втомленою з роботи. «Який він турботливий» – подумала я, і погодилася кинути роботу.
Я постійно сиділа вдома, прибирала, прала і готувала, кожен день намагалася тішити чоловіка смачними стравами. Але через деякий час помітила, що навіть
жодного разу за місяць не виходила прогулятися з подругами. На наступний день здзвонилася з дівчатками, і домовилися ввечері прогулятися по парку. Але
поки прибрала в будинку, полила квіти, попрасувала і приготувала чоловікові поїсти сил куди-небудь йти вже не залишалося.
І так тривало пів року. І ось, нарешті мене запросили на зустріч випускників. Подзвонила Андрію і повідомила радісну новину, але чоловік не захотів, що б я
йшла. Мовляв, там хлопців буде багато, я буду переживати і взагалі, хто вечерю мені приготує і сорочку на завтра попрасує.
Трохи посварившись з чоловіком, в той вечір я все ж залишилася вдома. Я почала помічати, що поступово з дружини я перетворилася в домробітницю:
там прибери, те попрасуй, те випери і так далі. За рік побут поглинув мене повністю, я втомлювалася більше, ніж на роботі. Уже перестала спілкуватися з
подругами, не ходила на манікюр, не робила зачіску. На себе часу не було, весь вільний час в моєму житті займав чоловік, точніше його «списки», що я повинна
зробити за день.
В наших з чоловіком відносинах суттєво повіяло прохолодою. Андрій взагалі перестав звертати увагу на мене, як на жінку. Все що я чула, були питання «Що
ти сьогодні приготувала?», «Випери мої речі». І так через деякий час, глянувши на себе в дзеркало, я зрозуміла, що жити так більше не можна. З красивої
дівчини я перетворилася на хатню робітницю: вже не пам’ятаю коли ходила в перукарню, брови позаростали, кола під очима і навіть на руках шкіра загрубіла.
Одного разу моєму терпінню прийшов кінець. Кинувши всі справи і залишивши записку, я пішла від чоловіка. Насамперед я попрямувала в салон і привела
себе в порядок. Тепер мені постійно дзвонить Андрій, просить повернутися, каже, що любить, але я не хочу повертатися в дім, де я тільки хатня робітниця, а
не улюблена жінка. Зараз не знаю, як вчинити: подати на розлучення чи дати чоловікові шанс виправитися? На роботі сказали, що приймуть мене на моє
місце назад. Може і справді, мені варто повернутися до мого колишнього життя і назавжди забути про Андрія.