Ми з мамою і братом жили утрьох. Батько наш був знатним гульвісою, тому ми його навіть не пам’ятаємо. А як ми виросли то й згадувати про нього – не згадували і він нами не цікавився.
У нього таких дітей по цілому світі, мабуть з два десятка.
Мама постійно старалася з останніх сил, щоб нам все дати. Доки ми були малі – мама працювала і двох роботах і в полі. Лиш би заробити копійчину і купити нам те, що ми хотіли.
Ми ніколи не виглядали гірше за інших дітей. Коли ми пішли до старшої школи, то мама поїхала на заробітки до Італії. Там вона також не відпочивала. Доглядала стару бабу – сеньйору, а під вечір ходила прибирати у ресторани. Заробила гроші і нас вивчила. Мені справила весілля.
Потім мама навіть купила нам з братом по двокімнатній квартирі, щоб ми мали все своє і не залежали від інших людей.
Стареньку квартиру у якій ми жили – мама відремонтувала для себе.
Коли вже, здавалося, мама все нам дала – вона вирішила повернутися додому. Деякі заощадження в неї були, то ж жити вона мала на що.
Читайте також Запам’ятайте, жінка є відображенням кохання свого чоловіка.
Аж раптом мій брат вирішив одружитися і вимагав у мами купити йому ще авто до того ж. Це ж яка наглість! Може сам собі вже на авто заробити. Мама все життя для нього працює і горбатиться. А він ще сміє щось у мами вимагати.
Потім він почав маму шантажувати, що не запросить її на весілля. Чесно кажучи, я йому прямо сказала, що якщо він не припинить свою таку поведінку – то ми з чоловіком і дітьми також не прийдемо до нього на весілля. А ще я маму переконаю, щоб відмовилася йому оплачувати гостину в ресторані. Хай сам тоді думає де йому взяти грошей.
Так цей непорядний юнак навіть не думав мене слухати. Він мені почав погрожувати, що знайде батька і той йому все купить і машину і заплатить за весілля.
Ну ну, стільки років він нами не цікавився, а тут буде ще й витрачати на нас гроші. Шкода мені мого брата, адже розуму у нього зовсім нема. Та й родини також, адже ні мама, ні я – його більше своїм не вважаємо.