Ми живемо в селі. У нас двоє дітей Діма і Настя. Діти виросли, поодружувались, і живуть в різних містах. Але на літо по можливості завжди приїжджають додому. Внуків залишають до кінця літніх канікул. Тому в цей період у нас весело. Адже дітей привозять не тільки до нас, то наша вулиця оживає.
Звичайно, в селі дуже багато роботи, особливо влітку, але і відпочивати встигаємо. Одного разу, у нас було свято, день народження Насті. Запросили друзів Насті, а друзі прийшли зі своїми дітьми. Коротко кажучи, зібралось чоловік двадцять.
Погуляли на славу, співали пісні, танцювали, малі діти придумали конкурси, весело і цікаво було всім. На другий день прийшла подружка Насті з самого ранку, і сказала, що загубила золотий ланцюжок з кулоном. Ми всі кинулись шукати, але марно. Нарешті хтось із малечі знайшов кулон, а ланцюжка не знайшли.
Літо закінчилось, всі роз’їхались по своїх домівках, в селі стало тихо.
Наступної весни ми прибирали у дворі, свого роду суботник. Прибираємо кожну весну, обрізаємо гілки на деревах, вигрібаємо листя, замітаємо двір. Біля будинку щось заблищало в листі. Яке ж було здивування, коли вилучивши з під листя, роздивились, що то золотий ланцюжок, який минулого року загубила подруга Насті. Уважно придивившись, виявили, що застібка в ланцюжку зламалася.
Читайте також Волонтерство — це ж діло суто добровільне і їхні образи та цькування неправильні.
Влітку, коли з’їхались на канікули діти, золотий ланцюжок передали господині. Подруга Насті була дуже вдячна, адже вже не вірила, що дорога річ вернеться до неї. В день передачі ланцюжка, знову влаштували свято.