На весілля нашої дитини Сергій чекає із двоякими емоціями.

Нас з Сергієм доля обдарувала двома прекрасними діточками: донькою, яка збиралася заміж, і сином, який цьогоріч мав випускатися зі школи.

Наша дівчинка давно стала зовсім дорослою і уже тривалий час зустрічалася зі своїм хлопцем. Тому я була спокійна за її вибір і повним ходом почала приготування до святкового торжества.

Читайте також Віталій одружився з дівчиною, в якої є двоє дітей від першого шлюбу.

Ми вирішили не робити пишне весілля, а зібратися у тісному сімейному колі та запросити лише найближчих друзів. Обрали невеличкий затишний ресторанчик, а на зекономлені гроші молодята зможуть відправитися у весільну подорож.

Щодо подарунку молодому подружжю ми з чоловіком довго не думали. Одразу вирішили придбати дітям власний куточок. Будинок був невеличкий, але тим не менш затишний і новий. Усі меблі попередні господарі залишали, побутова техніка також була – заходь і живи.

Як на мене – це прекрасний подарунок, про який можна тільки мріяти. На жаль, не всі батьки можуть дозволити собі так допомогти власній дитині. Цей дім чоловік придбав декілька років назад, тому юридично вся документація була оформлена на нього і переоформляти його Сергій зовсім не збирався. Це була його тверда позиція і останнє слово. Як не намагалася я переконати його, що це неправильно, вмовити зробити все по правді – марно. Він і слухати нічого не хотів.

Якщо говорити відверто, то наш зять зовсім не подобався чоловіку. Доньці про це він нічого не говорив – це її вибір і їй з цим жити. Тай якихось претензій до нього Сергій не мав, наречений гарно ставився до нашої дитини і любив її. Єдине, що не влаштовувало мого Сергія – це те, що наша донька вийде заміж за бідняка із якогось богом забутого села. Я такої позиції чоловіка не розділяла. Адже зовсім не важливо звідки родом людина, чи скільки статків у неї за душею. Головне – це особисті якості і щастя моєї дитини.

Та якщо поглянути з іншої сторони, то я частково розуміла побоювання чоловіка. Обранець нашої донечки з самого початку знав, що вона з багатої родини. Усім необхідним ми могли її забезпечити, тому можна вважати, що вона у нас завидна наречена.

Дитина наша на всі сто відсотків була впевнена у своєму виборі і навіть слухати нічого не хотіла про якусь матеріальну вигоду, чи нещирі почуття. А от Сергій, впевнившись на протязі багатьох років свого життя, що не всі люди з нашого найближчого оточення щирі, все ж таки не припиняв хвилюватися за свою дівчинку. І не виходить з його голови та їдюча думка про те, що його дитину хочуть обманути і заволодіти її майном. Та й хто ж буде одразу показувати своє справжнє лице до весілля. Сергій впевнений, що зять ще проявить себе, але вже після узаконення стосунків. Непростий він чоловік, ох непростий.

На весілля нашої дитини Сергій чекає із двоякими емоціями. З однієї сторони, він радіє за свою кровинку і щиро бажає, щоб її життя з цією людиною склалося якнайкраще і всі його переживання виявилися марними. А з іншої – його ніколи не покидають тривожні почуття.

Тай, заглядаючи у майбутнє, можна впевнено сказати, що і на сина чекатиме такий же подарунок у вигляді квартири чи будинку.

І тоді Сергій твердо стоятиме на своєму і не оформлятиме нічого на сина і невістку. Нехай поживуть, облаштовуватимуть своє сімейне гніздо, робитимуть ремонт на власний смак, організовуватимуть зустрічі з друзями і сімейні посиденьки. І коли час покаже, що це дійсно гідний вибір, тоді можна і задуматися над зміною власних поглядів, міркував Сергій.

Але це все чекатиме на нього у далекому майбутньому, коли вони з дружиною разом постаріють і бавитимуть онуків. А оформляти на дітей власність зараз, одразу після весілля, Сергій вважав нерозумним і поспішим вчинком.