Мій коханий просто залишив свої ключі від квартири, сказавши що мене покидає. Дітям було сумно без батька, часто питали мене коли він повернеться. Фінансові проблеми також дали про себе знати, потрібно було просити гроші на продукти. З двома дітьми на декретні гроші жити було важко, моя мати чим могла тим і допомагала. Я б чоловікові усе пробачила, тільки б він повернувся.
Ми прожили в гармонії і розумінні щасливих 10 років.Обрали разом непогану квартиру. У нас двоє прекрасних дітей, старшому синові-6 років, молодшому -1.5 року.
Я з Анатолієм познайомилась на роботі, та одразу закохалися. Він був комунікабельним, мав велике коло знайомств. Для мене це був перший досвід в серйозних стосунках. Але все ж таки його серце вибрало мене.
Після одруження, він став справжнім сім’янином, приділяв своїй родині та нашому дому. Ніколи не мав від мене секретів. З дітьми він часто грався, між ними був міцний зв’язок. Звичайно, як і у всіх сімейних парах без сварок не обійтись, інколи ми не розмовляли тижнями, і спали окремо, але частіше доходили компромісу.
Найбільше мене вразило те, що він знайшов собі коханку, набрався смілості, і признався в тому мені сам. На роботі у нього влаштувалась нова помічниця, яку звати Олена, красива, розумна, скоромна дівчина, яка вміла вислуховувати і підтримувати. Мій чоловік вдруге закохався. Та вирішив нас покинути.
Я була шокована. Я ніколи б не могла подумати, що таке станеться. Він стверджував, що між ними нічого не було, але вирішив жити з нею та просив подати на розлучення. Мої благання були марними. Тому він просто пішов, лишивши мені та дітям квартиру. Йому нічого не було потрібно, він просто пішов.
Я часто виходила з ним на зв’язок, але від них результату не було. Дітям було важко усвідомити, що відбувається. Я залишилась, на маленькій декретній зарплаті. Часто не вистарчало грошей на продукти. З двома хлопчиками було складно, але в мене була мати, яка мені допомагала.
Документи на розлучення вже були готові. Я була ніби у сні, не могла повірити що це все реальність. Через деякий час я зустрілась і поговорила з тою Оленою. Як виявилось вона молодша він мене на 8 років. Назвала мене зрілою і товстою. І вона сказала, що Анатолію набридли мої побутові проблеми, що діти були для нього тягарем, і вона може дати йому більше.
Я дійшла до думки, що будь-які спроби повернути його, марні. Моя родина мене підтримувала. Ми підписали документи про розлучення, і я подала на аліменти. Зібравшись трошки силами я вийшла на роботу, молодшого сина віддала в садочок.
Часто я відправляла дітей до чоловіка, він їх любить, а я мала трошки часу для роботи. Він був проти коли я подала на аліменти, адже він часто говорив, що йому самому ледь вистарчає на життя.
Через велику суму заборгованості, Анатолію потрібна була робота, тому він був у пошуках заробітку. Його Олена не дуже любить дітей. І просила мене їх забрати з дому, нібито вони їм завдають клопоту. Але Анатолій є батьком, який потрібен дітям.
Він переписав квартиру на мене та дітей. Допомагає у вихованні дітей, та забезпечує усім необхідним. Вірю, що колись Олена зникне з його життя, ми з чоловіком дуже багато разом пройшли, і я готова буду йому пробачити усе, ми ж родина.