Наступного ранку я познайомився зі всією родиною, та моєю майбутньою дружиною Варею.

Я був з родини, яку постійно турбували органи опіки. Скільки себе пам’ятаю, мати з батьком пили, після чого голосно сварились. Бувало, ставалось це й в три ночі, й серед білого дня. Мені нікуди було йти, тому підійматися на самий верх нашого будинку і ночував там.

Якось, заходжу в ліфт, а там дядько стоїть. Глянув на мене зі здивуванням. Що може робити дитина восьми років в ліфті серед ночі. Де її батьки? Питань було багато. Я відповідав з половини. Соромно було.

В кінці, він запитав чи я голодний, та запропонував переночувати в нього. Я добре знав цього чоловіка. Його родина була найзаможнішою з нашого під’їзду. Їх всі знали. Але гадалось мені тоді, що вони були зазнайкуваті через свої гроші. Але все виявилось не так. Тієї ночі він добряче мене нагодував, та вклав спати в тепленьке та пахуче ліжечко.

Читайте також Мені лиш дуже образливо в душі, що рідні сини, у яких ми з чоловіком вклали все, що могли – на схилі літ про мене повністю забули.

Наступного ранку я познайомився зі всією родиною, та моєю майбутньою дружиною Варею. У тітки Насті, запитань до мене геть не було. Вона нічого не сказала, просто зібралась й поїхала у справах, а коли повернулась, подарувала мені нове взуття, та одяг.

Моє було геть порване й мале, а замінити не було чим. Так й носив, що мав. Батькам було не до мене. Мільйон раз дякуючи, пішов додому ховати те все, щоб батьки не побачили, та не обміняли на горілку. Ввечері, пішов до сміттєвого бака, зробив поруч невеличку тарілочку з каміння, в середину закинув старий одяг із малими та порваними черевиками, підпалив.

Все життя, з моменту знайомства з сім’єю , вони підтримували мене у всьому. Що не менш важливо, коли я став цілковито на свої ноги, не вимагали повернути все назад. З Мариною ми добре товаришували, давали поради у відносинах, та ніколи не думали, що будемо разом.

Коли настав день весілля, я взяв прізвище дружини. Хтось скаже що не по-чоловічому, а я скажу, що зроблю все, аби порвати з минулим життям.

Під кінець святкування, з’явились мої так звані родичі. Мати вимагала, аби взяв їх до себе додому й забезпечував, як колись це робили вони з батьком. Тоді я коротко та ясно відповів, що все життя мене забезпечували батьки моєї дружини, хоч були мені геть чужими. Подякував, що подарували мені життя, та попросив, щоб більше не з’являлись в моєму житті.