Лоліта дуже пишалася своїм ім’ям. Адже як звучить: Лола і її флора. Повністю відображало її улюблене заняття.
Вона працювала в квітковому магазині. Збирала кожен букет з душею. Дивовижна чуйність до клієнта притягувало людей. Лола завжди запитувала для кого букет, до якої події. Відповідали клієнти завжди охоче, адже дівчина була такою легкою і доброю.
Власниця магазину була в захваті, що клієнтів з кожним днем все більше. Але платити дівчині особливо не хотіла і платила вона дівчині досить таки мало.
Але Лола навіть не думала, що в цій ситуації може бути якась несправедливості.
Якось прийшов імпозантний мужчина в магазин зайшов чоловік. Власниця, завжди називала таких «гаманець густий».
Мужчина розглядав, які є квіти.
– Мене звати Лоліта. Може я вам допоможу? – з легкою посмішкою запитала Лола.
– Сам розберуся, – буркнув відвідувач.
«Треба ж, який сердитий» – подумала дівчина і відійшла, продовживши збирати букет з ромашок.
Відвідувач продовжував вивчати букети, зрідка позираючи на дівчину. Але Лола була поглинена створенням дивного квіткового мистецтва.
– Скажіть, цей букет замовлений? – нарешті, поцікавився чоловік.
– Ні, думаю він чекав вас, – відповіла Лола. Чомусь, їй і справді так здавалося. Коли він увійшов, вона вирішила додати гілки з великими зеленими листками, лискучий, як і сам відвідувач.
Читайте також: Випадково знайшла анкету чоловіка на сайті знайомств і була шокована. Я не очікувала такого від власного чоловіка
– Скажіть, для якої події букет? – запитала вона.
– Мама. Вона xвopiє.
Лола зaвмepла. Недобре вийшло.
Знаєте, не хочеться псувати його пакувальної папером. Давайте стрічкою його зав’яжу.
Чоловік погодився. Дівчині було ніяково. Він уважно оглядав її. Худа фігурка в простому ситцевому плаття. Але і на таку зарплату іншого і не купиш.
Але Лола не соромилася. Незручність? Так. Але не соромилася і жаліти себе не дозволяла. Адже вона була найщасливішою, збираючи свої букети.
Чоловік забрав букет, залишивши майже в три рази більше грошей. Лола з подивом дивилася на папірці. Увечері господиня здивувалася виручці, але гроші забрала.
Через кілька днів чоловік повернувся.
– На що витратила свої чайові? – ненароком поцікавився він, поки Лола збирала букет.
– Чайові? – здивувалася дівчина. Вона і думати забула про ту ситуацію.
– Ну так.
– Власниці віддала. Це її лавка. Її гроші.
Чоловік якось дивно на неї подивився. Забрав букет і був такий.
Через пару тижнів він знову повернувся.
– Збирайтесь, – сказав він і потягнув дівчину за руку.
– Куди? – запитала Лола.
– Я беру тебе на роботу, з господинею все владнав вже.
Лора несміливо накинула своє тонке пальтечко і пішла слідом за чоловіком.
– Мене звати Олександр. Ти будеш працювати в величезному квітковому магазині на бульварі.
Він посадив її в машину. Спереду сидів водій. Вони вирушили в центр міста. І вона побачила величезну вивіску «ЛОЛА І ФЛОРА» прикрашала фасад будинку.
Всередині справжній рай квіткарки.
– Він твій, – сказав Олександр. Лола обернулася, не розуміючи його слів.
– Ах-ах це такий жарт? Тоді вона дуже здивувалась.
– Ні. Ти ще зарплату свою не бачила. До цього ти на годину стільки отримувала, схоже.
Лола напружилася. Підозріла ситуація.
– Ти дивовижна, добра, безкорислива, талановита. Вразила мене до глибини душі. Мама завжди хотіла мені таку дружину. Тепер і я хочу. Лола, ти не проти, щоб я позалицявся до тебе?
Дівчина стояла в шоці. Чи справді, такий чоловік і звернув на неї увагу?
– Добре, давайте спробуємо, – відповіла дівчина, несміливо посміхаючись