Євген приїхав ранковим поїздом. Сину нічого не повідомив, вирішив зробити сюрприз.
На весілля приїхати він не зміг потрапив з апендицитом в лікарню. Тільки фотографії бачив та й то невдалі, мабуть фотограф був непрофесійний.
Євген жив далеко від сина. Він був перекладачем і говорили непогано. Коли дружина пoмepла від тривалої xвopoби, він залишив Павлу квартиру і поїхав подалі від спогадів.
І ось зараз згадавши дружину у нього звично защемило серце. Як вони були щасливі, як любили один одного. І це проклята xвopoба не дала їм права на довге життя.
Під’їхавши до будинку він звично подивився на свої вікна. На кухні горіло світло. І йому на мить здалося, що його вдома чекає дружина. Він на одному диханні злетів по сходах на п’ятий поверх і подзвонив у двері.
Двері відчинила молода жінка. Він сторопів, вона чимось і справді нагадувала його покійну дружину.
– Вам кого? – запитала вона.- А Павло в будинку? – насилу вимовив він.
– Павлику, – крикнула вона в глиб квартири. – До тебе прийшли.
Павло вийшов в коридор.
– Тату! Ти приїхав нарешті то, а чому не повідомив, я б зустрів. Таня познайомся, це мій батько Євген Андрійович, а це моя дружина Тетяна. Ну що ти стоїш? Проходь швиденько. Тяню приготуй, що не будь, – радісно торохтів Павло.
Євген пішов у ванну помити руки, сам нишком оглянув квартиру. Скрізь було чисто і затишно. ,,Отже хороша господиня”, подумав Павло. Коли він вийшов стіл вже був накритий.
– Ну що, тату, може по чарочці за приїзд? – жваво запитав син.
– Ні, Павле, ти ж знаєш я не п’ю і тобі не раджу з ранку по раніше, – відповів Євген
Тетяна вдячно на нього подивилась.
– Ну ладно зараз не будемо, але ввечері обов’язково вип’ємо. Ми з тобою сім років не бачилися, гріх не відзначити зустріч, – сказав син і прибрав пляшку.
Коли Павло вийшов ненадовго в іншу кімнату, Євген запитав у Тані:
– І давно він став пити?
Вона тихо відповіла: – Як з роботи звільнили півроку тому, так і почалося.
Тут зайшов Павло і вони замовкли.
Вони днем сходили на кладовище, поклали квіти. Постояли мовчки і пішли до виходу. У воріт Павло повернувся до тата.
– Батьку, ти пробач, але мені треба на співбесіду збігати, ви йдіть додому, а я скоро приїду, – винувато сказав син і пішов.
– Знову ледве прийде, – з сумом сказала Тетяна і заплакала.
Євген ніяково її обняв і поплескав по спині.
– Не плач, дівчинко,я з ним поговорю.
Пізно ввечері Павла привів додому двох, якихось друзів. Вони ледве стояли на ногах. Разом з Танею, вони довели його до ліжка, де він і заснув.
В ту ніч вони довго не спали. Розмовляли. Він запитав, як вони планують подальше життя. Таня знову заплакала.
– Я не знаю, що з ним робити, він мене не слухає. На роботу він не хоче, каже платять мало. Бо після звільнення він влаштувався в невелику фірму, програмістом.
Пропрацював тиждень і запив. Його і звільнили.
Читайте також: Тушонка свинна домашня
– Я звичайно працюю, але скільки вчителі заробляють, копійки. Я і лаялася і плакала, а толку ніякого. Як пив так і п’є. Може хоч вас послухає? – з надією подивилася вона на нього.
А він дивився на неї і думав, як же Павлові пощастило з дружиною. Ось якби років двадцять назад, не подивився б що син рідний, відбив би зразу.
Вона дуже нагадувала йому дружину, і звичками і навіть, як вона поправляла зачіску, точнісінько як його Вікторія.
На наступний ранок Євген пішов на кухню, де вже сидів Павло. Він був опухлий, пом’ятий. Тільки Євген відкрив рот, щоб висловити синові все, що він про нього думає, Павло швидко заговорив.
– Не починай мені нотацій читати. Сам знаю, що роблю – не маленький. Обіцяю залишу.
Євген похитав головою.
– А зможеш? Може в лікарню? Там все таки професіонали, – син смикнув головою.
– Я сказав, що сам залишу, – і пішов.
І правда до кінця відпустки він не випив і каплі. Аня щаслива літала по дому. А коли проводжали його на поїзд, вона шепнула – Дякую!
Минуло три місяці. Євген постійно згадував Таню. Сварив себе за те, що закохався, як пацан і в кого. В дружину сина. Як хлопчисько не спав ночами.
Вирішив більше в гості не їздити, не ятрити душу. Але одного вечора пролунав дзвінок.
– Євген Андрійович, ваш син зaгинув. Приїжджайте найскоріше, – ридала в трубку Таня.
Телефон впав, але Євген навіть не замітив.
– Бідний мій син! Такий молодий!
Павла пoxoвали поруч з матір’ю. За пoминaльним столом народу було мало. Сусіди та пару друзів. Після того, як всі розійшлися, він запитав, як зaгинув син.
Тетяна гірко розказала. Виявляється, коли Євген поїхав, Павло ще місяць протримався, навіть на роботу влаштувався, але потім зірвався і п’яним потрапив під машину.
Коли пройшли дев’ять днів, Євген зібрався їхати. Таня плакала і просила, щоб він залишився.
Але він взяв її за плечі і дивлячись в очі прямо їй сказав.
– Розумієш, дівчинко, я не можу жити з тобою поруч і бачити тебе кожен день. Це вище моїх сил. Та простить мене Бог, що я про це говорю. Але ти розумієш – я тебе люблю і нічого вдіяти не можу. Пробач мене старого дурака.
Таня дивилася на нього широко відкривши очі і наче оніміла. Євген сумно посміхнувся і пішов збирати речі.
Пройшов деякий час. Якось увечері в двері постукали. На порозі стояла Таня з валізою. Він мовчки на неї подивився.
– Знаєш, Євгене, коли ти мені сказав про свої почуття я розгубилася. Тому, що ти мені теж по серцю припав.
У мене був цілий рік, щоб подумати і я вирішила що хочу бути з тобою. Ось і приїхала. Ти не радий? – з хвилюванням запитала вона. Євген підійшов до неї, довго дивився в очі, а потім поцілував.