Коли Галина Петрівна дізналася, що її дочка Олеся зустрічається із заможним Олегом, не дуже зраділа. Ну куди їм рівнятися до тих багачів.Галина Петрівна рано втратила чоловіка, тому покладалася тільки на себе. Працювала на місцевому заводі, а по вихідних шила на замовлення одяг або підробляла поваром на весіллях. Словом, крутилася як могла… Лише б її Олеся не була гіршою від інших. Мама дала освіту, про яку дочка так мріяла – вчитель географії.Молодята довго не тягнули з весіллям.
Вже через рік вирішили узаконити свої стосунки. Галина вже з перших днів бідкалася, що в неї нема достатнього грошей, щоб організувати дочці весілля.На відміну від її сватів, які були досить заможними.Тримали декілька магазинів у їхньому містечку.Почалися весільні клопоти. Одного дня Галину Петрівну запросили вгості майбутні сват та сваха.
Свахо, так погляньте, які у нас ремонти, дизайнер з самого Києва постарався! А які меблі!- все щебетала мама Олега.
Читайте також Мене тоді наче окропом ошпарило. Вона знала про наш роман і всі ці роки мовчала
Галині було незручно оглядати їх квартиру, не звикла вона до такого життя, та й заздрити вона не вміла. Але стерпіла. Лиш би єдина донечка була щасливою.
Жінка позичила грошей своєї сестри, тому купила своїй єдиній донечці недорогу, ніжну весільну сукню. Сама одягла костюм, який купила на випуск доньки.
Весілля настало. Запрошені сиділи за столом, веселилися! Кричали: “Гірко!”. А Галині було дійсно гірко. Батьки молодого ходили поміж них, з гордо піднятою головою, і кожному старалися нашептати, що таке розкішне весілля, це справа їх рук, що вони нічого не жаліють для синочка.
Проте, якщо чесно, то кожен оплачував своїх гостей, за 20 гостей з боку нареченої все оплатила, як би важко їй не було, Галина.
Весільний ведучий дав слово батькам. Першими піднялися з-за столу Олегові батьки.
–Ось Вам дітки, кругленька сума на меблі. Ви варті найкращого. Словом, дітки – будьте щасливі! Всі запрошені аплодували. Коли почала говорити Галина, то її майже ніхто не слухав. Нецікаво…Що ж може подарувати ця бідачка?
– Олежику я віддаю тобі найцінніше, що в мене є. Бережи мою донечку, я віддаю тобі своє серце. Матір не могла через сльози сказати ані слова. Все, що вона зробила, лиш витягнула ключі з кишені і простягнула їх молодятам.
– Ось вам ключі від квартири. Нехай у вашій новій оселі панує щастя і любов. Це вам у подарунок квартира, щоб ви мали куди занести меблі, які подарували вам батьки.
Свати від несподіванки, ледь не лусли. Галина забрала літню маму до себе. А квартиру подарувала для дочки на весілля. Не хоче, щоб її дитину усе життя зневажали за статки…