Історії

Не сподівалася жінка на такий поворот – не оцінила невістка її старань.

В понеділок зранку сусідка окликнула Оксану Степанівну через паркан. – А що, син уже поїхав? Бачу, що з п’ятниці вам допомагав.

– Так, був Богдан, – знехотя погоджується Оксана Степанівна, збираючи траву, яку косив на ділянці її чоловік. – А що толку? Сітку на паркані перетягнути обіцяв, але, напевно ми з чоловіком знову самі будемо це робити.

Василь Васильович, чоловік Оксани Степанівни, хоч і намагається бадьоритися, але займатися справами по господарству йому нелегко. Так як і не легко дружині, яка теж сьомий десяток років розміняла. Але турботи в заміському будинку не чекають: кроликам треба трави, город вимагає догляду, огірки самі себе не приберуть, ягоди самі в банки не закриються. А так хочеться порадувати онуків.

Богдан в сім’ї – єдиний син, одружився він чотири роки тому і досить пізно, зараз чоловікові тридцять вісім років. До одруження Богдан жив з батьками в трикімнатній квартирі, хоча у нього вже була власна однокімнатна квартира.

Коли Оксана Степанівна почула, що у неї скоро з’явиться внук, вирішила так: свою трикімнатну квартиру продамо, купимо собі будиночок за містом і на двокімнатну вам додамо.

Читайте також Після серйозної розмови, моя кохана зізналася, що вона вже давно офіційно одружена.

Будинок піднайшли в селі, звідки чоловік родом. Великий, хороший, сарайчики різні, чудова присадибна ділянка. Зробили ремонт і обзавелися хазяйством, не для себе, для дітей. Богдан з дружиною обіцяли допомагати, приїжджати, своя машина у сина була вже давно.

Внуки пішли один за одним, Данило – два рочки і Софійка – пів року. Невістка сидить в декреті. Син з родиною майже кожні вихідні до батьків приїжджають: будинок просторий, повітря свіже, ягоди та овочі з куща, яйця свої, молоко козяче. Спочатку Оксана Степанівна цьому дуже раділа, а тепер вже почала нарікати, адже за господарством догляд потрібен, а допомоги від Богдана практично немає.

Найбільше Оксану Степанівну обурює те, що син зобов’язаний всі турботи про дітей з невісткою ділити. Ні, вона все розуміє, діти маленькі, важко, але інші жінки якось справляються. Невістка б з дітьми посиділа, а син би за той час щось допоміг, але ні.

– Я втомилася, – каже невістка, – я весь тиждень з ними одна, приїжджаємо до бабусі і дідуся і знову одна? Богдан дітьми зовсім не займається.

От син покірно і повертається до дітей, а люди похилого віку – до своїх турбот.

Оксана Степанівна вже пробувала помінятися, щоб син батькові допоміг, а вона невістці з дітьми. Але невістка на це не погодилася, не довіряє вона свекрусі – на її погляд свекруха і годує не так, і спати укласти нормально не може.
– Ми ж їм квартиру двокімнатну купили, могла б і проявити повагу і подяку. Але невістка замість подяки мені відрізала:

– Квартиру Ви синові купили, вона на ньому записана, по дарчій. Я Вас про квартиру не просила. І не просила, щоб ви купували будинок в селі. І жили б спокійно. І не було б важкої роботи, і допомога б по господарству не була потрібна б.

Не сподівалася жінка на такий поворот – не оцінила невістка її старань. Оксана Степанівна боїться їй щось зайве сказати, адже син пізно одружився, ще чого збере невістка дітей і мами своєї втече. Так що поки терплять з чоловіком і самі роблять всю роботу, сподіваючись, що діти трохи підростуть і син з невісткою нарешті почнуть їм допомагати.