Нещодавно ми їздили в гості на батьківщину. Зустріли нас аби як.

Шукаючи кращого життя, ми з чоловіком відразу після весілля переїхали до Німеччини. Там згодом й мали  дитину. Перший час працювали де попадеться, а зараз вже змогли влаштуватись на гарну роботу та заробляти гроші. Приїздили додому до батьків ми рідко, але завжди привозили гарні гостинці всій родині.

Мій менший брат залишився жити з батьками. Зробили гарний ремонт в будинку, придбали дорогу іномарку. Все хазяйство, що колись тримали батьки — збули. Невістка повторювала що навіщо вбиватися в хліві, якщо можна все купити в супермаркеті.

Тримали невеличкий город з грядочками та й все. По правді сказати, вона говорила вірно. Тримали скотину раніше, бо не було за що купити. Батьки себе не жаліли, а працювали, щоб нас з братом виростити.

Читайте також Після цих слів Ліля подивилася мені прямо в очі та мовчки вийшла.

Відколи я подалася на заробітки, батьки ніби забули, що мають двох дітей. Навіть коли я телефонувала по скайпу, щоб запитати як справи, вони переводили розмову на Валєру та його дружину Олю.

А ремонт он який гарний зробили! З часом це настільки набридло, що я перестала телефонувати. Нікого не цікавило як живемо ми, чи все добре, які успіхи робить маленька онука. Напевно, рідним дуже пекло те, що я обрала поїхати з чоловіком працювати, а не залишився дома, як брат, опікати батьківську старість.

Діти не можуть бути однаковими та обирати однаковий життєвий шлях. Валєрі підфартило отримати гарну посаду тут, гарно заробляти та ні в чому не відмовляти, ні собі, ні дружині з батьками.

Нещодавно ми їздили в гості на батьківщину. Набрали смаколиків, різних подарунків. Зустріли нас аби як. Після довгої дороги дуже хотілось їсти. Ще в дорозі ми зателефонували, щоб щось приготували на обід, бо ми через декілька годин вже приїдемо. Коли ми дістались до батьківського дому, всі займались своїми справами.

Мама з невісткою загоряли на сонечку, батько пішов ловити рибу, а брат просто спав. Зайшли на кухню, а там пусто. Не було нічого навіть дитині дати поїсти. Ця ситуація мене допекла остаточно. Як можна робити таку велику різницю між своїми рідними дітьми??

Я пішла виклала всі подарунки, що привезли, забрала дитину з чоловіком, та поїхали до готелю. Дякувати Богу, він був всього в пів години їзди. Нас ні хто не зупиняв, та навіть не запитали куди ми поїхали. Дуже образлива така поведінка від батьків та брата.

Після цього випадку ми більше не їздили на батьківщину та й самі ніколи не телефонували. Останній наш візит дав зрозуміти, наскільки нас там цінують та чекають. =