Перейти до вмісту

Невістка не цінує мене, а син не захищає.

У день жінки син приніс мені один тюльпан, а невістці подарував цілий оберемок квітів. Я зробила йому зауваження, мовляв, так не робиться.
Натомість у невістки вистачило наглості заявити мені, що я повинна і тому радіти.

Як не крути, а це гідний знак уваги для другорядної жінки в його житті.

— Нічого собі, — здивувалися інші відвідувачки.
— Я ж завжди намагалася їм допомагати, тому хотіла б отримати хоч якусь подяку за це.

Та про яку вдячність може йти мова, якщо невістка остаточно ошелешила мене словами
про те, що вони самі всього добилися: «Ми з чоловіком самі придбали собі квартиру,
автомобіль і навіть дачу. А ще в нас двоє дітей, яких ми повністю забезпечуємо всім
необхідним. Я не можу навіть згадати, коли нам хтось допомагав».

Хіба я могла після цього змовчати? Звичайно, що ні. От і кажу: «Лесю, а ти забула, як я дітей в садочок водили і забирала їх звідти? І до школи вони завжди ходили зі мною. А тепер на обід самостійно приходять».

Читайте також  Cамотність – це не соромно. Самотність – це чесно

Невістка на хвилинку замовкла. Мабуть, вона не очікувала, що я наважуся їй перечити. Проте, трохи поміркувавши, вона відповіла: «Хіба це допомога? Так поводяться усі бабусі». Словом, жодних моїх дій вона не цінує.

У мене лише один син, якого довелося виховувати самостійно. Після його весілля я продала нашу стару хату в селі і дала молодим гроші на перший внесок у власну квартиру. Звичайно, решту кредиту вони виплачували самостійно. Для цього їм довелося багато працювати, а увесь цей час саме я сиділа і допомагала з дітьми.

Зараз невістка впевнена, що могла б впоратися і без мене. Легко робити такі заяви, коли допомога більше не потрібна. Виявляється, вона — головна жінка в житті мого сина, а я десь там, на другому місці.

У мене і не має на думці перечити чи змагатися, але все ж хіба я не заслужила на гідний прояв уваги?
Та мене досі дивують її самовпевнені слова, що вони досягли всього самі. Не розумію, чи у неї проблеми з пам’яттю, чи з відчуттям вдячності…
На кінець невістка додала: «Радійте, що отримали принаймні один тюльпан, бо декому навіть того не дісталося».

Прикро, що після всіх моїх старань я зіткнулася з таким зневажливим ставленням.
Невістка не цінує мене, а син не захищає.