Ну що, наш привиде, ти як?
Оберігаєш нас із неба?
Ми так сумуєм за тобою…
Ти на землі нам тут так треба…
Тепер ти янгол-охоронець,
Ти – наш герой, пішов з життя…
Ти – наш залізний український птах,
Що полетів у небуття.
Тобі б іще яскраво жити,
Ходити на рибалку й в ліс.
Тобі б ще діточок ростити,
Та янгол вже тебе поніс.
Поніс у перший ряд до Бога,
Щоб з неба ти на нас дивився,
Щоб потім знову дати у життя дорогу,
Щоб ти у когось знову народився.
Ти так багато тут зробив для України
Наш птах сталевий, гордість наша.
Ти авіацію російську ставив на коліна,
Що там здригалась уся раша.
Ми тут з тобою лік вели,
Тобою збитих рахували,
В душі ми ворога кляли
Й твоїх досягнень знов чекали.
Читайте також: “Я зрозуміла, ким стану, прийміть це до відома: Виживу – вивчусь на самого кращого лікаря…Тільки не виживу, дива такого не станеться…”
Та сталось горе непоправне –
Політ твій крайній обірвався,
Ти був в нерівному бою,
Та ти, наш соколе, не здався.
Лети, наш янголе, до Бога,
Країну з неба обіймай.
Короткою була твоя земна дорога,
Тож ти рушай тепер у рай.
Тобі ж ми всі пообіцяєм –
Країну будем боронить.
Тебе в молитві обіймаєм,
Твій подвиг будем ми цінить.
У пам’ять про тебе ми переможем,
Пам’ять про тебе буде жива,
Ми подолати всі труднощі зможем.
Ти – наш воїн світла і янгол добра!
Автор: Олена Неруш