Одного разу зустрілися дві давніх подруги, що давно не бачилися. Жінки були вже літнього віку.

Одного разу зустрілися дві давніх подруги, що давно не бачилися. Жінки були вже літнього віку. Між ними зав’язалася така розмова:

Давно не бачилися, але ти не змінилася, дуже гарно виглядаєш. Ще не втратила запалу до подорожей та активного способу життя?
Дякую! Ні, не втратила. Цього року побувала в кількох країнах. А як твої справи, як діти?

Зараз на пенсії, доглядаю внуків. Кожного дня новий клопіт: то на гурток відвести, то до лікаря… Але це мене бадьорить, робить трохи молодшою.
А мене бадьорить фітнес. А так… ніяких клопотів.

Читайте такожМоя мама несподівано закохалася. Річ у тім, що її обранцем став хлопець майже на десять років молодший за неї. Він був майже моїм однолітком.

Вибач, що питаю… Ти не шкодуєш, що не нмаєш дитину?
Багато разів думала про це. Коли робила кар’єру – не мала часу, а потім вже й не хотіла, бо не усвідомлювала, що таке радість материнства.

Коли зрозуміла, що мені дуже не вистачає рідної душі – було вже пізно. Я довго мучилася, але взяла себе в руки. Минуле слід залишити в минулому, я не можу змінити ситуацію, що склалася. Все, що мені під силу – допомагати дітям, що потребують підтримки та захисту.