Перейти до вмісту

Оксана хотіла дуже діток, побачивши у лікарні русявого хлопчика вона вмить захотіла дати йому батьківську турботу

Сидячи біля ліжечка Дениска, Оксана гладила його по русявому волоссю. Малий засинав, тримаючи її за руку… Ніжно посміхнулась, заспівала колискову. З появою цього хлопчика дім наповнився турботою і теплом. А ще прийомний син подарував їй справжнє жіноче щастя. Лише з появою цієї дитини зрозуміла, як це бути коханою. Тепер вже й не уявляла, що все могло бути інакше.

Оксана та Павло прожили у шлюбі більше п’яти років. І хоча чоловік постійно казав, що вони завжди будуть разом, будь-які розмови про нащадків обрубував на першому ж слові. Натомість жінка марила синочком. Коли до дитячої лікарні, де працювала медсестрою, приводили маленьких пацієнтів, Оксана щоразу уявляла, як одного дня так само зайде до кабінету, тримаючи за руку бешкетника.
– У Павла була бурхлива молодість. Хтозна, чи не росте десь його копія? – вколола колега, коли до лікарні привезли п’ятирічного вихованця інтернату Дениска.

Хлопчик, мов дві краплі води, був схожим на Оксаниного чоловіка. Жінка зло фиркнула, однак серце стривожено тьохнуло: малий мав прізвище Павла, по батькові також співпадало, до того ж, навіть група крові була така ж.
На щастя, з малим усе було гаразд, тож уже наступного ранку його виписали з лікарні. Оксана ледве стримувала сльози. Їй так хотілося, аби ця дитина, позбавлена батьківської турботи, ще хоч трошки побула біля неї. Сама не розуміла, чому так швидко прив’язалася до Дениска. Як же їй хотілося, аби цей хлопчик наповнив сміхом їхній із Павлом дім.

У вихідні Оксана вирішила поїхати до дитячого будинку, щоб відвідати Дениса.
– Не розумію, нащо тобі їздити до цих голодранців? Ще б до бомжів на вокзал у гості пішла, – шипів Павло на прохання дружини поїхати з нею до сиротинця. Втім, після довгих сліз та вмовлянь все ж погодився. Оксана підскакувала від щастя. Сподівалася, зустріч з хлопчиком розтопить чоловікове серце. А раптом він впізнає в Денискові свого сина?
Щойно вгледівши малого, Павло скривився. Обшарпане хлопча викликало у нього огиду. Коли ж Оксана попросила вручити дитині подарунки, крізь зуби процідив, що «його нудить від одного лише погляду на це створіння».

– Та як ти можеш? Він же твій син! – випалила крізь сльози.
– Ти здуріла?! Багато років тому я зробив стерилізацію. Я терпіти не можу дітей, – заявив.
Оксана оторопіла. Повернувшись додому, мовчки зібрала речі благовірного й виставила за поріг. Аби не залишилося сумнівів, вирішила зробити ДНК-експертизу. А за кілька днів прийшла до інтернату із заявою, що хоче всиновити Дениска. Однак одразу ж наштовхнулася на бюрократію: усиновити дитину може лише повна родина.

Читайте також: Люба думала, що вийде заміж за Івана та він женився швидше бо був старший від неї, а вона зустріла високого красеня, який її носив на руках

– Уявлення не маю, що робити далі. Де шукати чоловіка? Хоча б фіктивного, – плакалася колезі в ординаторській. – Едику, а давай ти зі мною одружишся? Обіцяю, нічого за те не вимагатиму. Зрозумій, штамп мені треба, як повітря.
Від такої пропозиції чоловік сполотнів. Довго вагався, однак таки погодився на «фікцію». В Оксани наче камінь з душі впав. Знайома у РАЦСі допомогла якомога швидше узаконити шлюб. Тож незабаром новоспечене подружжя забрало хлопчика. Відтоді Едуард став частим гостем в Оксаниному домі. Жінка потроху стала сумувати за Едиком, коли раптом він один день не заходив, Дениско називав його татом.

Дивлячись, як вони бавляться у гостьовій біля телевізора, ніжно усміхалася. Нарешті і в її дім прийшла радість. Єдине, що псувало гармонію, очікування аналізу ДНК. Як же ж тепер не хотілося, щоб Денис був сином її колишнього!
Коли нарешті прийшли результати експертизи, Оксана відкривала конверт тремтячими руками. Танцювала, мов підліток на шкільній дискотеці – Павло не був біологічним батьком її хлопчика! Більшого щастя годі було й бажати.
– Оксано, давай спробуємо жити разом, одного дня запропонував Едик. – Я тебе давно кохаю. Ти не пошкодуєш, якщо погодишся, обіцяю. До того ж, у нас є спільна дитина. Ми повинні бути разом.