Історії

Оля усе життя думала що прийомна, але один випадок все розтавив на свох місця.

У Олі були звичайні батьки,на той момент вже старші люди. Мати працювала все життя в пoлoговому будинку акушеркою, а батько працював слюсарем на заводі.

Але дочку свою вони любили понад усе на світі, виконували всі її бажання. Коли ми стали більш тісно спілкуватися, я дізналася,  Оля появилась коли матері було  сорок чотири роки, а батькові на той момент було близько п’ятдесяти. Вона мені не раз розповідала про свої підозри: що здається не рідна їм.

Читайте також: Чи захищає людину червона нитка на руці

Я придивилася уважніше. У Олі волосся світло-русяве, майже що блондинка, а у батьків – темнe. Зовні вона не дуже-то схожа, у неї помітна ямочка на підборідді, ні у кого з батьків такої немає. Тільки зростом, як і вони, така ж дюймовочка. Якщо подумати, оскільки мати працювала в пoлогoвому будинку, вона могла вибрати для себе малюка-відмовника і навіть домовитися з лікарями і оформити дитину відразу на себе.

Адже не тільки в фільмах таке буває! – А якщо ти дізнаєшся, що не рідна, що ти робитимеш? Образишся? Станеш шукати своїх справжніх батьків? – Ні що ти! Не ображуся, звичайно. Вони ж мене виростили, вони мене люблять. Я навіть вдячна буду, що не потрапила в дитбудинок.

І шукати біологічних батьків я не буду. Навіщо мені це? Не бачу сенсу. Минуло п’ять років після закінчення технікуму, дружити ми не перестали. Я зайшла до Олі додому після роботи, попити чаю і дізнатися як у них справи, тому що мама у неї захвозіла. Зустріла вона мене в сльозах: – У мами рaк .

Лікар сказав, що це спадкове і є високий ризик, що і у мене буде рaк. Мати Олі була бліда і сумна, але все одно почала клопотати на кухні і наливати чай. Оля не витримала: – Мама, ти тільки скажи, рідна я тобі чи ні! Не хочу все життя в страху жити. – Олю, не буде у тебе рaку, я обіцяю, не бійся, – тихо відповіла її мама. Більше вона нічого не сказала, але і цього було достатньо. Ми з Олею, усе зрозуміли…