Ось настав день, коли вся правда про матір дитини мала вийти назовні.

По закінченню першого курсу університету, всі пішли святкувати це зі своїми одногрупниками до ресторанів та кафе. Додому Мишко повернувся вже не сам.

Навіть не з дівчиною. Він приніс додому  немовля! Батьки були шоковані. Довга розмова звелась до того, що це його дитина. Про маму нічого розповідати не хотів. Сказав що ще не час, та попросив допомоги в догляді за малюком. Це був хлопчик. Назвали Кирилом.

Читайте також Домашній йогурт

Через те, що в сім’ї працював тільки батько, мама була домохазяйкою, догляд за дитиною ліг на її плечі. Мишко продовжив навчатися, підробляти на пів зміни. Працював секретарем в одному, з приватних адвокатських фірм.

Періодично кудись пропадав на день, нікому нічого не пояснюючи. Проте, весь вільний час, що мав, він проводив з сином. Грався, навчав новим словам, пізніше письму. На відміну від батька, син ріс творчою натурою. З маленького віку ловив ритм всюди, танцював та плескав в долоньки.

Всі говорили, що росте майбутній артист. Бабуся з дідусем колись сказали, що краще віддати малого на всиновлення. Неповна родина, та й матір не зрозумій хто, зараз в ньому душі не чаяли. Балували та виціловували внуча. Личком був схожий на батька, як дві каплі води.

Невдовзі, Михайло закінчив ступінь бакалавр, а магістратуру отримував заочно. Перевівся на повну зміну на роботі, влаштував Кирила до дитячого садочку, йому було вже трішки понад три роки. Ще трішки пізніше, за гарну роботу Михайла, його підвищили до адвоката, але давали тільки легкі справи, щоб той набив руку. Хлопець дуже старався, щоб життя склалось якнайкраще.

Ось настав день, коли вся правда про матір дитини мала вийти назовні. Михайло дуже хвилювався. Хоч й пройшло багато часу, ситуація все так само викликала в нього хвилювання.

— Дівчина, від якої в мене син, сирота. Ми познайомились через друзів. Декілька разів ходили на побачення. Я відразу сказав що ця дитина ,буде! Оля була проти. Постійно повторювала, що немає нічого за душею, та дати цій дитині нічого не зможе.

Далі хлопець розповів, що дівчина вважала себе тягарем для Мишка. Нікого не слухала, мала якусь нав’язливу ідею. Все ж, він якось вговорив залишити дитину. Коли дівчина народила, Кирила забрали в палату для новонароджених, а Олю перевели в післяпологову.

Коли прийшов час годувати малечу, в палаті вже нікого не було. Документів, хто вона така, та де можна знайти, також не було, адже приїхали на швидкій, були стрімкі пологи. Про це повідомили батькові, який чекав внизу. Ось так й потрапив в нашу сім’ю Кирилко.

-Не жалкую жодної миті! — сказав Мишко.

Батьки з повагою подивились на свого сина, та більше ніколи не сумнівались в його вчинках. У них виріс сильний та відповідальний син! А матір маленького янголяти досі знайти не вдалося.