Нині рідко кому вдається зберегти почуття кохання упродовж життя. Будні з’їдають це почуття і перетворюють на звичку або терпіння. Або люди розлучаються, і кожен влаштовує життя так, як йому заманеться.
Я з чоловіком прожила 25 років, а потім почалися серйозні розбіжності. Звісно, догадувалася, що в нього хтось появився на стороні. Були слухи, що навіть син у мого чоловіка є на стороні. Але прямих доказів не було. І чоловік не заявляв мені про це. Мовчала і я, аж поки не розкрилося все само собою.
Одного дня мені випадково вдалося підслухати його розмову. Він говорив з жінкою, якій повідомляв, що планує днями покинути сім’ю і весь борг у банку залишити на законній дружині. У планах чоловіка було купити нове помешкання, але за рахунок дружини.
Читайте також А хіба я повинен любити не свою дитину?
І я склала власний план розлучення. Так, я дозволила взяти кредит, але оформила його на матір чоловіка. Опісля пішла в суд і подала на розлучення. Повідомлення для чоловіка про судові засідання я перехоплювала і знищувала.
Квартира у нас була приватизована на двох. Нове помешкання я шукати не поспішала. Гроші на придбання ще одної квартири лежали в сейфі, код до якого знала лише я і чоловік.
І ось я спланувала кількаденну поїздку до власної матері. Чоловік потирав руки – зможе сповна насолодитися спілкуванням зі своєю пасією. В останню мить я забігла в кімнату, наче забула паспорт взяти з собою. За ці лічені секунди встигла все-таки вийняти з сейфа всі гроші.
Чоловік насолоджувався коханням зі своєю пасією. Разом провели кілька днів. І тут він виявив пропажу грошей. Підозра передовсім упала на теперішню кохану. Чоловік звернувся до мене і зізнався у всіх гріхах – намагався повернути гроші. Але я була невблаганна. Наказала спаковувати свої речі в чемодан і йти, куди душа бажає.
Він мені більше став не потрібен, навіть неприємний. Коли зрадив раз, то зрадить і вдруге. Не люблю підлості. Адже після 25-річного спільного життя можна просто порозмовляти щиро і зізнатися, що народилися почуття до іншої людини. Сказати все без фальші і вдавання, наче все добре, а самому робити вчинки, які негідні для порядного чоловіка.
Тоді мій чоловік пішов у наступ. Сказав, що розлучиться зі мною і весь кредит сплачуватиму сама. Я лиш усміхнулася у відповідь і простягнула документ, що засвідчував наше розлучення ще місяць тому. А кредит до мене взагалі не має ніякого стосунку. Його повинен сплачувати чоловік і мама.
Ось так спрацювало його нещире ставлення до дружини – як бумеранг.