Знаєте, минулого тижня я робила порядок у батьківській хаті ми з чоловіком вирішили продати їхній будиночок в селі.
Не завжди ж можна знайти покупців на нерухомість в селі, а тут до нас люди самі прийшли.
То ж ми вирішили, що продаємо. Тим паче ми рідко туди їздимо.
Я приїхала минулого тижня і заходилася робити порядки. Я складала і перебирала ті речі, які мені потрібні. І от я наткнулася на сімейний дитячий альбом.
В альбомі були фото на яких я з батьками і мама в положенні. От тільки нікого рідного у мене нема. Дивно, правда.
Читайте також Не можу змиритися з його меркантильністю, що проявилася у вставленні до сина.
У моїй голові почали появлятися смутні спогади. Я згадала, як питала маму чи в животику є братик або сестричка, а мама на мене сварилася лише і відмовлялася що небудь сказати.
Єдине, що після таких своїх запитань я чула, це було:
– Ліно, не вигадуй і йди бався ляльками!
Я навіть пригадую, як кілька днів з нами в домі було немовля. А потім якісь люди прийшли і його забрали.
Батьки мої навіть не плакали і вдавали наче його ніколи й не було.
Всі мої питання на цю тему завершувалися тим, що батько страшив мене ременем.
От мені цікаво, де дитина ? Хто ті люди, які забрали її?
Стільки запитань в моїй голові і жодної відповіді. Через це я не можу нормально заснути вже який день