Низка перлів дісталася Ользі у спадок від прабабусі. Намисто було старовинне — з кінця позаминулого століття. Його передавали з покоління у покоління і одягали вкрай рідко — лише на власне весілля. Так само і Ольга вдягнула перли лише раз. І планувала передати намисто своїй доньці.
Була у Ольги подруга Людмила. Ключове слово “була”. Дружили вони років сорок, ще з дитинства. Спочатку проводили час разом, а потім, після заміжжя, почали дружити сім’ями. І так само діти у них росли разом. Пережили різні часи — і розвал СРСР, і голодні 90-і, і кризу. Завжди ділились останнім шматком хліба.
Жили на сусідніх вулицях, тому всі свята і вихідні проводили разом. На Новий рік завжди домовлялися хто що буде готувати, і святкували разом. А довгими зимовими вечорами часто збирались аби разом пекти пироги чи ліпити вареники. Разом готували в доброму настрої, разом і сідали їсти.
Та й інтереси у них були спільні. Взимку двома сім’ями на лижах і санках катались. А влітку їздили разом на озера, в гори, на море. Якось раптово вирішили поїхати в Карпати — зібрали за день речі і палатки, і поїхали.
І от у Людмили дочка заміж виходити зібралась. Вона вже була розлучена, перший шлюб був невдалий. Вийшла вона заміж без батьківського благословення. Весілля не справляли, просто розписалися і на тому все. Але чоловік виявився непутящий. Помучилась вона з ним кілька років і розлучилась. Тепер же, як здалося Ользі, дочка знайшла свою справжню другу половинку. Обранець дочки — статний чоловік середніх років при грошах. Людмила була дуже задоволена новим зятем.
Весілля планували таке, щоб перед людьми соромно не було — з пишним застіллям, фотосесією, тамадою та музикантами. І Людмила вирішила попросити у подруги намисто з перлів для єдиної дочки, аби та одягнула на святкування. Воно чудово пасувало б до сукні і у нього добра енергетика — не даремно ж його вдягали на весілля всі жінки в роду Ольги.
Ольга, як почула це прохання, відразу в обличчі змінилась. Почала тріскотіти, що ніби перли від сонячного світла жовтіють, а це намисто вже дуже старе, що насправді було правдою. Що вони з сім’єю порадилися і вирішили взагалі намисто без потреби не чіпати, та й взагалі планують покласти його на зберігання в банк. Нехай там лежить і з роками дорожчає. Це буде спадок для внучки Ось так пояснила Ольга свою відмову.
А Людмила шокована після цієї розмови. Вони з дочкою були впевнені, що краща подруга раритетні перли позичить без вагань.