Коли Петро Васильович провідує доньку, в нього закрадаються такі мрії, щоб жити з ними в тому великому будинку. Він на подвір’ї буде працювати і їм не помішає.
Світлана з чоловіком живуть в однокімнатній квартирі. Мають трійко діток. Як вони там розміщаються, незрозуміло. Грошей, щоб купити більшу, в них не вистачає. Чоловік один працює, Світлана займається дітьми. Петро Іванович приходить до них часто, але постійно чує нарікання, що тісно їм в однокімнатній, от би помінятися. Тато в однокімнатну, а вони в його двокімнатну. Чоловік думає, чи стоїть погоджуватися?
На свій день народження покликав дочок із родинами. Він вирішив поговорити з ними. Адже потрібно якось вирішити квартирне питання Світлани. На подив Петра Івановича, прийшли лише Наташа і Світлана. Чоловіки та діти залишилися вдома. Трохи неприємно, але нічого, так навіть краще по говорять. Адже всі рідні, зрозуміють одне одного. Тому, коли привітання були сказані, дідусь заговорив про те, навіщо запросив доньок.
Читайте також Вона сама виростала в дитячому будинку, тому знає про що говорить.
Він пропонував продати свою і Світланину квартири, і купити трикімнатну. Петро Іванович подивився на Наталю. Якщо можна, говорить, я в тебе жити буду. Дочка аж побіліла від гніву.
– Це ж треба такого, кричала Наталя.
– Їй все, а мені нічого, ще й тата щоб я взяла до себе? Я не дозволю себе обманути. Згоду на продаж своєї частки я не дам. А ти, тату, живеш у квартирі, той живи. Потім розберемося, продавати чи залишати твою квартиру. А у Свєтки чоловік є. Наробили дітей, то самі нехай і думають як жити.
З такими криками Наталя вийшла із за стола і пішла геть. Світлана сиділа схиливши голову. Потім сказала:
– Спасибі тату, що ти спробував домовитися. Я знала що не погодиться, але хотілося вірити в краще.