Півроку тому мій син розлучився і пішов від колишньої невістки до нової дружини. З того моменту мої відносини з невісткою Катериною зіпсувалися. Зараз не можу спілкуватися з онуками, не дозволяють, та і додзвонитися до них не можу, можливо змінили номери. Я розумію, що вони розлучилися, але ж я через це не перестаю бути бабусею своїх онуків. Навіщо забороняти нам спілкуватись? Раніше я приїжджала до них кожного тижня, гуляла з ними, старшого Артема брала до себе у гості, водила їх на морозиво, до парку атракціонів. Старшому онуку зараз 10 років, він мене ще пам’ятає, а от молодшій внучці 2 роки і я боюсь, що вона мене навіть не згадає. Тепер вони живуть разом з батьками невістки і бачать тільки одну бабусю.
Я не сприяла їх розлученню, навпаки, я тільки допомагала їх сім’ї. Але Катерина образилась на мене через мою ж квартиру. Мені від моєї матері залишилась трикімнатна квартира. Після того як мій син одружився з Катериною, я дозволила новоспеченій сім’ї жити там. І ось так вийшло, що коли вони розлучились син не вигнав її з квартири, а пішов жити до нової дружини. У нової дружини є своя квартира, тому вони живуть там. Йде час, вже офіційно оформили розлучення, а колишня невістка, Катерина, так і жила в моїй квартирі і тут виявляється, що вона навіть і не збиралась з’їжджати.
У якийсь момент мені набридла ця ситуація і я потроху почала натякати Катерині. Спочатку я акуратно запитувала як у неї з роботою, що з житлом, як далі планує жити. Сказати що вона здивувалася — це нічого не сказати. Чесно відповіла, що не планувала переїзд і думала, що вона і далі буде жити у моїй квартирі з дітьми. Я їй пояснила, що ми її не виганяємо зараз, що дамо час на те, щоб вона зібралась не поспішаючи, допоможемо з транспортуванням речей до її батьків.
Сама Катерина з сусіднього міста, там у батьків своя невелика квартира і замало місця для неї та дітей. До того ж старшому онуку потрібно буде змінювати школу. Я все це розумію, звісно це не найкращий варіант для них, але ж я не мільйонер і не маю змоги дарувати квартири просто тому що комусь так зручно. А вона образилась на мене за моє ж житло.
Але ж я її не на вулицю виганяю, у неї є батьки. Нехай вони й допомагають.За весь час шлюбу мого сина і Катерини, її батьки не допомогли жодного разу, завжди це робила я. Я вважаю, що зараз їх черга допомагати їх же доньці та внукам.
Читайте також Пам’ятаю безжальні слова чоловіка у слухавці. — Обирай: або я, або ця дитина. Мені не потрібна каліка.
З часом вони все ж таки зібрались, і ми з дідусем допомогли з речами і їх самих відвезли в інше місто. І після цього тиша… Не можемо додзвонитися, напевно нас додали у чорний список. Тому з того моменту зв’язку ні з онуками, ні з невісткою немає.
Квартиру свою думаю здавати, вистачить вже з мене родичів, натерпілась я через свою доброту.
За онуками дуже сумую, вже й не знаю що робити. Син також каже, що з дітьми спілкування перервано, тільки з колишньою дружиною спілкуються раз у місяць з приводу аліментів, про дітей нічого не каже, мовчить. Тільки іноді від спільних знайомих якісь новини чуємо. Дітей звісно не вистачає, все ж таки немало років спілкувалися, а зараз залишилась ні з чим.