-Я люблю тебе, Андрію. Дуже люблю.
-Навіщо стріляєш очима за хлопцями? Хіба це любов? Ти зраджуєш мені!
-Я не зраджую тобі, повір! Я чекаю дитину від тебе.
-Я не хочу більше про тебе знати. Іди від мене, – різко відповів хлопець.
Катруся познайомилася з Андрієм у студентському гуртожитку. Жили разом на першому поверсі. Дівчина товаришувала з одногрупницею Вікторією. Разом поселилися в кімнаті. Однак після знайомства з Андрієм Катруся перейшла жити до нього.
Так збіг перший семестр. За натурою дівчина була кокетлива. Не те, щоб чіплятися до хлопців, а для гумору любила перекинутися кількома веселими фразами.
Одного разу за такою розмовою її застав Андрій. Поведінка Катрусі його сильно засмутила. Він мовчки розвернувся і пішов. А потім виставив її речі за двері.
Дівчина не розуміла, що трапилося, чому він так повівся з нею.
Але хлопець і слухати її не хотів.
Так збігли ще кілька місяців, і на світ появилася маленька Даринка. Дівчина і далі продовжувала навчання. Їй часто допомагали дівчата, що жили по сусідству. Часом бавили малу, а Катруся бігла на пари, здавала контрольні, заліки, екзамени.
За такими клопотами минув рік. Даринка підросла, зробила перші кроки, а потім її улюбленим місцем для ігор став довгий коридор. Тут можна було вволю побігати, погратися м’ячиком чи просто пострибати.
Читайте також Чоловік мій не визнав нашу першу доньку, сказав, що не від нього. А сам зраджував.
Андрій часто випадково стрічався на коридорі з малою. Що його вразило – так це погляд малої. Очі в Даринки були копія його. Однак він досі тримав образу на її матір.
Якось з Катрусею випадково зіштовхнувся в коридорі. Саме того вечора хлопець трохи випив, бо був у товариша на дні народження. Дівчина привіталася.
-Невже ти не розумієш, що між нами більше нічого немає? – вибухнув він зненацька. – Не могла тоді зр0бити позбутись дитини – кинув з докором.
-Не могла!.. Невже ти не бачиш, що це твоя дитина?
-Не сліпий, бачу… Вибач, – кинув він на прощання.
Наступного дня хтось несподівано постукав у двері. Катруся відчинила. Перед нею стояв Андрій з великим букетом квітів.
-Впустиш?.. – запитав.
Звісно, вона впустила його, бо любила. До того ж був батьком її дитини. Як вона могла по-іншому поступити.
Подружка казала, що більше не варто з ним мати справу. Коли раз зрадив, то зрадить і вдруге. Однак серце дівчини підказувало, що він для неї досі дорогий.
Так вони одружилися. Згодом відгуляли весілля. Даринка на період навчання жила в дідуся з бабусею. А потім, після закінчення університету, вони забрали дитину до себе. Катруся влаштувалася на роботу на пів зміни. Так могла і за дитиною дивитися, і трохи працювати.
Була щаслива поруч з Андрієм, який після того випадку жодного разу не дорікнув їй про зраду, бо відчував, що вона його по-справжньому любить.