Я закохалася в Павлика коли була студенткою третього курсу. Павлик був видним хлопцем в нашому селі, всі дівчата від нього божеволіли. Він якраз повернувся в село після армійської служби.
Він відремонтував свою машину і почав шукати підробіток, бо дуже хотів отримати освіту інженера-механіка. Одного разу він підвіз мене додому і більше ми ніколи з ним не розлучались.
Ми часто кудись їздили разом, та й ці поїздки потім вдалися в знаки. Мені повідомив лікар, що я чекаю дитину. Павло був на сьомому небі від щастя, ми швидко одружились.Одразу перевелась на заочну форму навчання, за допомогою моєї свекрухи, влаштувалась у школу, та й почала працювати вчителем математики. Після появи дитини, думали переїхати з чоловіком до міста, але планам не судилось збутись, захворіла моя мама і мені прийшлось доглядати за нею. Скоро її не стало і ми не змогли лишити мого батька самого, так і почали жити в батьківській хаті.
Після нашої першої дитини Ігоря, на світ появилась Соломійка, а ще через пару років — Валерія. Проте, у нас були труднощі з грошима, дитячих грошей майже не вистачало, виїзд на роботу теж не поміняв ситуацію, в результаті ми залізли в банківські борги.
Вирішила поїхати на літо до Польщі, збирати суницю. Швидко виготовила закордонний паспорт. Працювати було вкрай важко, з четвертої години ранку. Через півтора місяця я повернулась додому, дуже стомлена, але радісна, бо вдалось погасити кредит, повіддавала борги та відправила дітей до школи.
Нам знову перестало вистачати грошей, тому я вирішила знову поїхати до Польщі. Мій чоловік про закордон нічого не хотів навіть слухати, перебивався з однієї роботи на іншу і почав прикладатись до чарки.
Павло став мені зовсім чужим, почав підіймати руку на мене й на моїх дітей. Я не витримала і подала заяву на розлучення. В той момент я й почула про себе все, що тільки можна, свекруха не підбирала слів. Я не витримала і теж їй нахамила, тим самим обірвала міст у наших і так натягнутих стосунках.
Я знову поїхала в Польщу, там почала працювати на трьох роботах. Прибирала офісні приміщення та квартиру, жила на орендованій квартирі з жінками українками, почала вивчати польську мову, спілкувалась з місцевими. Радувало, що отримувала гідну зарплатню.
Господар квартири в якій я прибирала в Вроцлаві був дуже хорошою людиною. Пан Томас, завжди пропонував мені випити каву, іноді навіть пригощав мене вечерею. Він мав свою сім’ю, проте коли в нього виявили рак, дружина забрала сина й пішла від нього. Він зробив операцію і подав на розлучення.
Я не добре розуміла чужий менталітет та й злякалась, що можливо будуть якісь непристойні натяки, тому я вирішила більше до нього прибирати не приходити. Проте, він приїхав через два дні з букетом квітів під мою квартиру та дуже просив вернутись. Ми спілкувались з ним, проте я поїхала додому, відчувши, що закохуюсь.
Я накупила багато продуктів, попросила свого чоловіка, щоб зустрів мене, але він так і не приїхав, телефон мовчав, я сіла на маршрутку.
Зайшовши додому, я почула п’яні голоси.
Від мого крику всі обернулись і не зрозуміли, що робиться:
– Де діти? – питаю.
– У мами вони – пробурмотів під ніс.
Я швидко поїхала до свекрухи, в обійми кинулась тільки Валерія, інші двоє сиділи мовчки та не спілкувались зі мною. Свекруха розказала, що тато пив і одного разу відлупцював усіх трьох, тоді вони й почали жити у неї.
– Мамо, а правда, що ти знайшла іншого татка?
Після цієї фрази, я й не побачила, що свекруха вернулась в кімнату.
– Для тебе в мене місця нема. Шукай де ночувати самостійно.
Я залишила гроші на столі й пішла шукати де переночувати.
Переночувала в сусідів, а рано – назад поїхала до Польщі.
Зі станції зателефонувала Томасові, він мене забрав, так і почалось моє нове життя. Томас влаштував мене на роботу вчителем в українську школу, із зароблених грошей, я відправляю частину на утримання дітей.