На Різдво її чоловік вирішив, що хоче збудувати власний будинок. Бо до того вони жили з батьками чоловіка в одній хаті. Свекри були раді почути цю новину, тому підтримали сина і сказали, що допоможуть, але дадуть коштів так само, як мама невістки. І тут дівчина нарешті вирішила розповісти всім про таємницю, яку приховувала.
Все життя вона була з мамою, бо батька свого вона не пам‘ятає і також свою бабусю і дідуся по батьковій лінії. Дівчина жила з мамою і з бабусею спочатку, але потім бабусі не стало. До того вони всі разом жили в двокімнатній квартирі,її мама подумала, щоб вони продали двокімнатну квартиру і купили дві однокімнатні, що вони й зробили. В одній вони собі вдвох жили, а іншу здавали в оренду. Це було зручно, бо кошти, що йшли від одної з однокімнатних квартир, витрачались дівчині на навчання.
Перед тим, як вона одружилась, їй мати порадила, щоб не розповідала про одну з квартир чоловікові, бо якщо що вона зможе й потім розказати і здивує його сюрпризом. А до того, гроші будуть йти на її банківську карточку і так будуть збирати. Дівчина погодилась з мамою, бо це було хороше на той момент рішення.
І коли свекри сказали, що докладуть на будинок таку саму суму грошей, як її мама, то вона вирішила розповісти їм все. Дівчина думала, що всі зрадіють, бо є велика сума грошей на новий будинок. Але все сталось не так, як гадалось…
— Ти не розповідала про квартиру?! Як ти сміла?! Ви ж могли в ній жити, а не з нами?! – кричали вони.
Чоловік сидячи біля неї, тихо сказав на вушко:
— Я більше ніколи тобі не довірятиму!
Читайте також Наступні 4 роки він виховував Алю сам.
Після цього почалися справжні сварки в їхньому подружжі. Незабаром дівчина не витримала, зібрала речі і поїхала жити до мами. Вона пробувала дзвонити до чоловіка і казала, що вони можуть жити в тій квартирі або продати її і отримані гроші вкласти в новий будинок. Вона йшла на все, але він і не слухав.
— Як ти можеш зараз щось казати? Ти мала давно про все розповісти, а не приховувати!
Проте дівчина не могла зрозуміти в чому проблема, вона ж розповіла б рано чи пізно. А мама дівчини звинувачує у всьому себе, бо це вона порадила їй зробити чоловікові сюрприз. Жаль, що цей сюрприз обернувся на неприємності.
Дівчина ж не звинувачує у всьому рідну матір, бо це було її рішення, що робити, але вона більше не збирається старатися і дзвонити чоловікові. Тут нема такої сильної проблеми, щоб закриватися від неї, а якщо вони таке роблять, то навіщо витрачати сили?
Вона пробувала все, щоб вони простили її, хоч і не розуміла за що, але якщо чоловік і його родина не хочуть цього робити, то й вона не збирається. Стільки старатися, а в їхніх очах все одно «погана дівка».