Після весілля я побачила кардинальну різницю між своєю родиною і сім’єю чоловіка.

Дуже соромно за своїх батьків, бо після весілля я побачила кардинальну різницю між своєю родиною і сім’єю чоловіка. Вони такі чудові! Не те, що мої…

Для його батьків ми обоє – діти, які потребують підтримки. Не дивлячись на те, що живемо ми в різних містах, вони завжди намагаються нам допомогти – продуктами, грошима.

Читайте такожAби свекрусі було приємно… Тітка вона, звичайно, непроста, з нею син рідний, і той не може ужитися.

Мої ж батьки в нашому житті практично не беруть участь. Просити у них будь-якої допомоги не має ніякого сенсу – вони знаходять відмовки. На сімейні свята мої батьки нас теж не кличуть, хоч живемо ми в одному місті, прикриваючись тим, що я працюю (так сталося, що працюємо ми з мамою в бутіку і працюємо ми позмінно).

Ось тільки як хазяйка нашого бізнесу, мама не дає мені вихідного або скороченого дня, щоб я могла з чоловіком потрапити на торжество до них же! Участь їх у нашому весіллі теж була дуже дивною.

Була домовленість, що сама весілля мої батьки беруть на себе, в той час як батьки чоловіка забезпечують нас обручками і сукнею.

Ми з чоловіком взагалі були проти торжества, але батьки мої наполягли, тому що на святі дуже хотіла побувати моя старша сестра, яка проживає за кордоном і з’являється у нас тільки раз на рік.

Весілля пройшло не дуже вдало, було дуже жарко, стіл ломився від їжі, яку ніхто не їв, тому що на жарі їсти не охота. В цілому, ми з чоловіком відчули себе всього лише приводом, щоб покрасуватися перед знайомими батьків (з родичів чоловіка на весіллі були тільки його батьки і двоюрідна сестра) і гарненько випити.

Батьки чоловіка на весілля подарували вельми солідну суму грошей, яку ми могли витратити на весільну подорож. Подарунком моїх батьків було те саме торжество, якого ми не хотіли і сума грошей, яка порівнянна з однієї моєї зарплатою.

Як ми, так і батьки чоловіка, приїжджаючи з якихось поїздок, привозили моїм батькам якісь вина, смакоту і подарунки, якими вони навіть не ділилися, і «жартівливо» говорили, що я мало привезла. Хоча приїжджаючи з Туреччини, мої батьки завжди хвалилися своїми дорогими придбаннями звідти, при цьому нічого не привозячи ні нам, ні свекрам.

Пояснювали вони це відсутністю грошей. Тепер, майже через 2 роки після весілля, у свекрухи з’явилася потенційна можливість придбати нам квартиру. Грошей поки немає, але вони можуть з’явитися. Мої батьки підключилися до цієї теми досить несподіваним чином.

Замість того, щоб запропонувати допомогу в покупці квартири в новобудові, вони запропонували нам купити свою стару квартиру за зниженою ринковою ціною, тому що купити квартиру в новобудові хотіли вони!

Новобудова будується якраз через дорогу від старого будинку.
Я абсолютно не зрозуміла цієї позиції! Було відчуття, що батьки хотіли нажитися на нас і на свекрах, але не могла в це повірити.
Вирішила своїми переживаннями поділитися з сестрою.

Поступово розмова повернулася і до весілля, поїздок і запрошень на урочистості. Мало того, що сестра мене не підтримала, так вона тут же злила інформацію мамі, хоча я просила не говорити їй про це. В розмові до того ж з’ясувалося від сестри, що мої батьки не бачать ніякого сенсу тримати зв’язок зі свекрами (дзвінки, привітання зі святами), рівно як і привозити їм щось з поїздок, тому що, виявляється, його сім’я повинна нашій за те, що вони взяли мого чоловіка в сім’ю і дозволили нам жити в квартирі сестри, яка була порожньою.

Так, оренду ні сестрі, ні батькам ми не платимо, але комунальні та ремонт в цій квартирі ми робимо за свій рахунок!

Виявляється, що я зажралась. Мені зробили весілля, дозволили жити даром в квартирі, хотіли мені за такою вигідною ціною стару продати квартиру. А я така невдячна!

Може, я чогось в цьому житті і не розумію, але в моєму уявленні, батьки з дітьми поводяться не так. З приводу старої квартири, якби питання поставили б так, що стару квартиру мені подарують, але щоб ми допомогли купити їм нову – це звучить зовсім по-іншому, ніж те, як ситуацію описали спочатку.

Сестра, виявляється, була не в курсі, що у батьків був в планах переїзд, рівно, як і свекри – з ними батьки не говорили, а зі своєю «вигідною» пропозицією звернулися тільки до мене і чоловіка. Ось як це все розуміти?

Спроба завести на цю тему розмову закінчується присіканням і агресією з боку моїх батьків, дратівливими фразами: «Не хочеш – не треба!», «Не говори дурниць!».

Тепер ще й сестра в спину вдарила бридко. Мені дуже погано, не приємно це все. Я і раніше не особливо відчувала підтримку батьків, а тепер вони мене ще й ображають. Взагалі не хочу з ними спілкуватися! батьки чоловіка мені дорожчі і ближчі.