Ми з чоловіком у шлюбі вже 10 років, і тільки останні пів року свекруха більш-менш відстала від нас. Вона постійно втручалася у наше з чоловіком життя. Не було таких тем, щоб її не цікавили. Навіть у мої відносини з моєю родиною вона втручалася. Недавно свекруха прийшла до нас, і заявила, що починає в своїй квартирі ремонт. Відповідно, від нас вона чекає фінансової допомоги. Чоловік вже був готовий віддати мамі наші відкладені гроші, але я вчасно його зупинила. У нас є своїх витрат багато і гроші були уже розплановані, лишніх не було, щоб їх роздавати.
Свекруху зачіпили мої слова за гроші і вона почала казати: «Я ж тобі не чужа людина. Я тобі чоловіка народила». Я кажу, що я з повагою ставлюся, але не більше, я не збираюся звітувати, і чекати схвалення, критики. За гроші, вона могла б нас попередити. У на двоє дітей, так що витрат вистачає.
Ще коли діти були зовсім маленькі, свекруха ганяла мене, що я повинна все встигати. Телефонувала кожного дня і псувала настрій. Я ніколи їй нічого не казала. Але тепер, після цієї ситуації вона мене звинувачує, що я її з сином розлучаю. Я сказала свекрусі, що не маю наміру розлучати її з сином. І ми, навіть могли б інколи їй допомагати. Але постійно потурати її примхам я більше не збираюся. Вона розібрала квартиру і почала ремонт, не маючи за душею жодної копійки. А чим вона думала? Свекруха дуже сердита на мене, сказала мені, що мене Бог покарає за все це.