Андрій мені одразу сподобався. Він був справжньою душею компанії. Познайомилися ми з ним на день народженні моєї подруги. Цілий вечір провели в компанії один одного та гуляли містом до сходу сонця. Згодом ми почали зустрічатися. Це був найкращий період в моєму житті.
Андрій був дуже ніжним та турботливим хлопцем. Через пів року ми розписалися. Гучного весілля не робили: з моєї сторони були батьки та декілька родичів, а зі сторони нареченого лише один його друг.
Після весілля ми переїхали в квартиру моїх батьків, адже зі свекрухою я жити не хотіла. Чоловік завжди розповідав, що у нього дуже напруженні відносини з родичами, тому я майже з ними не була знайома.
Читайте також Я вискочила з квартири, наче ошпарена кип’ятком.
Жили так разом, Андрій ходив на роботу, а я навчалася на останньому курсі. Згодом завагітніла. На УЗД мені сказали, що в мене буде двійня. Я була дуже розгублена, адже не знала, як ми усі маємо потіснитися в двокімнатній квартирі.
Андрій мене запевнив, що поїде за кордон та заробить кошти на власний будинок. Пологи в мене пройшли добре, але жах почався після них. Вдома мені нікому було допомогти. Усі працювали, а я просто не справлялася з двома дітьми одночасно.
Хлопчики підростали, збільшилися витрати, тому чоловік вирішив їхати на заробітки за кордон. Я спершу засмутилася, але він мені сказав, що їде всього лиш на пів року і нічого за цей час не трапиться.
Він поїхав ще до матері, але за декілька годин приїхав не сам.
– Познайомся, це мій син Ілля. Деякий час, він поживе у нас – сказав Андрій і опустив голову.
Я була шокована. Як виявилося, це син мого Андрія. Він весь час жив з бабусею, бо чоловік не хотів мені розповідати про те, що він батько.
Ще до мене він був одружений з Тетяною. Вона була дивна ще з самого початку. Однак після народження в дівчини почалися затяжні депресії. Вона не приймала дитину та хотіла відмовитися від неї. Так і розлучилися, а чоловік забрав Іллю. Коли познайомився зі мною, то вирішив, що Ілля буде жити з матір’ю та весь цей час робив так, щоб я ні про що не дізналася.
Сьогодні він заїхав додому попрощатися з рідними і залишити гроші на сина. Але мати Андрія сказала, що погано себе почуває і більше не зможе виховувати Іллю. Чоловікові нічого не залишалося, як забрати сина до нас.
Я подивилася на хлопчика і моє серце стислося від болю. Ілля дивився на мене, як зацькований звір. Мені стало дуже шкода дитини, адже він зовсім ще крихітка і при живих батьках ріс сиротою.
Я вирішила залишити хлопчика в нас. Чоловік подякував мені та відправився в дорогу. Ілля виявився чудовим хлопчиком, який у всьому мені допомагав. Андрія я чекала пів року, але він до нас так і не повернувся.
Я не знала, що робити самій з трьома дітьми на руках.
Я чекала на чоловіка десять років, поки не дізналася, що у нього на чужині вже інша жінка.
Ілля був дуже розумним, закінчив школу на золоту медаль та самостійно вступив до інституту. Згодом він став найкращим програмістом в нашому місті.
Одного разу Ілля прийшов та сказав мені одягатися. Зараз він покаже нам сюрприз, який готував два роки.
Ми вийшли з машини біля якогось двоповерхового особняка. Син простягнув мені ключі і сказав, щоб я перша заходила в будинок.
Я була шокова. Ілля збудував нам будинок та весь час це приховував. Діти були на сьомому небі від щастя, адже тепер у кожного була власна кімната.
Так і вийшло, що за декілька років син втілив в життя давню обіцянку свого батька.