Просто, як виявилося, новий чоловік мами на дух не переносить Ваню з якихось своїх незрозумілих причин.

Коли ми тільки почали зустрічатися з Іваном, я не знала про всі, так би мовити, тонкощі його відносин з мамою. Спочатку я познайомилися з його бабусею, мама знайомитися з мною не поспішала, ну й добре, подумала я тоді, може дійсно ще рано (м на той момент 6-7 місяців зустрічалися). Вона живе в передмісті з новим чоловіком і дочкою, взагалі інша сім’я, куди мій чоловік, на жаль, не входить.
І ось нарешті я знайомлюся з його мамою і її новою сім’єю. Все добре, ми сидимо, мило розмовляємо. І так як ми тоді ще не жили разом, я прийшла в будинок, де він жив з бабусею, і всі гості також сюди прийшли. Ми пили чай з тортиком, і тут вони буквально через годину кажуть, що їм вже треба їхати.

Читайте також Мар’ян наполягає на тому, щоб ми провели тихе весілля і відмовились від усього цього пафосу, або ж перенести на рік-два, коли все закінчиться. Я не погоджуюсь на скромне весілля, адже завжди мріяла про шикарне свято.

Ми просимо залишитися ще, а вони говорять, що поспішають, їм треба топити баню, смажити шашлики, бо діти маминого чоловіка осьось приїдуть, і поїхали…
Мені тоді здалося це дивним. Ну добре я, покличте його з собою хоча б! Ну та ок, ввечері ми відсвяткували з друзями, все добре, я думаю, ну, бувають різні ситуації…
Просто, як виявилося, новий чоловік мами на дух не переносить Ваню з якихось своїх незрозумілих причин. Ми почали жити разом, кличемо їх в гості – не їдуть. Хотіли приїхати до мами – вона почала відмазки придумувати якісь. Мені то навіть добре, ніхто в життя моє не лізе і навіть в квартирі жодного разу за 4 роки не була свекруха.
Але ж бачу, як Вані важко, адже хочеться тепла з боку мами, а його немає. Якось все ж покликали вони нас на день народження сестри Вані. У підсумку всі випили, і чоловік мами присікався до Вані через те, що він сказав на сестру “ти мажорка”. Він жартома сказав, зрозуміло, але це була причина, щоб почати сварку. І сміх і гріх, ми просто встали і пішли, і, напевно, рік або півроку не ходили в гості до них, це точно.

Сама мама не подзвонить ніколи, поки їй що-небудь потрібно буде. Якщо я бачу, що вона дзвонить, значить, щось треба: відвезти, привезти. Завжди допомагаємо, на те ми і діти, але чому б іноді не подзвонити просто так запитати як справи? Просто прикро! Була ще ситуація. Брали ми кредит на 50 тисяч, покликали її поручителем, на що вона сказала: ой, навіщо вам кредит, давайте я вам займу, віддасте по тихеньку, тільки зможу зняти гроші через 6 місяців. Ми погодилися, чекали-чекали, все начебто в силі, знайшли те, що хотіли купити. На післязавтра домовилися дивитися товар, завтра – взяти гроші у мами. І ось дзвонимо їй, щоб зустрітися в банку, на що мама говорить що передумала, а точніше боїться що дізнається чоловік…

Я просто плакала від образи, бо покупку довелося відкласти і йти оформляти кредит, і навіть ніхто не образився на неї, точніше, Ваня не образився, а я тепер остаточно зрозуміла, що Ваня їй не потрібен.
Зустрічаємося 4 роки, як і говорила, вже офіційно хочемо одружитися. Батьків вирішили раніше познайомити між собою, на весіллі ж,  на що теж пішли відмазки всякі і розмови з натяком, нібито ви люди вільні, живіть поки так, працюйте і так далі. їй же все одно на сина,
яка різниця, одружиться він або так буде жити, не здивуюся, якщо на весілля не прийде навіть