Притча про монаха. Кожен має отримувати свою винагороду.

Мандрівний проповідник прийшов з важкою вістю у чуже місто. Він хотів передати цю вість тільки самому правителю. Цей мандрівник сказав, що ця звістка може змінити наше життя. Як тільки не наполягали придворні міністри, щоб монах вручив їм цю вість, вони хотіли знати першими, але той не здався  він залишався твердим та несхильним.

Пройшовши багато випробовувань і нарешті, після бесіди віч-на-віч з візиром його представили князю.

Правитель дуже зрадів вісті, яку приніс монах. Він запропонував йому обрати, за своїм бажанням, будь-яку винагороду. На свій подив, монах попросив 100 ударів палицею від власних рук князя. Правитель дуже здивувався бажанню монаха. Подумав, що інші б захотіли багатства, золота, або ще чогось. А тут, таке незвичне бажання.

Читайте також:Притча про те, що завжди потрібно думати спочатку, а пізніше робити.

Князь став відмовляти монаха, але він був несхильним. Робити нічого: правитель взяв палицю в руки і, несильно, почав колотити монаха.

Отримавши п’ять ударів палицею, монах закричав:

– Зупиніться! Я повинен дотриматись обіцянки. Я обіцяв поділитись своєю винагородою з візиром, міністрами та вартою.

Половину винагороди, (50 ударів) палицею повинен отримати візир. Половину половини (25) – придворні міністри, нехай кожен отримає по п’ять ударів палицею. По десять ударів повинні отримати вартівники, які мене пропустили – я ж їм теж обіцяв. А своє (100-50-25-20=5) – я вже отримав.

Князь посміхнувся та із задоволенням роздав решту винагороди винуватцям. Тепер уже він зрозумів, чому саме монах попросив саме таку винагороду.