Ця історія трапилась у школі. Один вчитель приніс до школи повітряні кульки. Він роздав їх дітям, сказав щоб вони їх надули та написали на них свої імена. Після діти винесли їх до коридору. Вчитель зібрав їх та змішав між собою. Після вчитель загадав дітям на протязі кількох хвилин знайти кожному кульку з його ім’ям. Час пролетів дуже швидко й ніхто не встиг знайти своєї кульки.
Тоді вчитель сказав дітям, щоб кожен взяв найближчу кульку та віддав її тому, чиє ім’я було написано на кульці. Минуло досить мало часу й кожний з учнів стояв зі своєю кулькою.
Вчитель підбив підсумки.
«Ці кульки – наше щастя. Ніхто не зможе відшукати його самостійно тільки для себе самого. А якщо кожний буде дбати один про одного – то його можна відшукати дуже швидко».