Притча про вибір. Якщо нам ще не так погано, то міняти нічого не будемо.

Одного разу чоловік йшов повз якийсь дім і побачив стареньку в кріслі-гойдалці. Поруч з нею гойдався в кріслі дідусь, який читав газету, а між ними на ґанку лежала собака і скиглила, ніби-то від болю, ніби її щось тривожить.
Проходячи повз, чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака. Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук.
Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про неї у старої пари. На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідусь читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглила.
Він більше не міг цього витримати.
– Вибачте, – звернувся він до бабусі, – що сталося з вашою собакою?
– З нею? – перепитала вона. – Вона лежить на цвяху.
Збентежений її відповіддю чоловік запитав:
– Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?
Старенька посміхнулася і сказала привітним, ласкавим голосом:
– Значить, голубчик, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушитися з місця…

Читайте також:Притча про чужу жінку.

 

І справді, як часто ми говоримо собі, що в нас в житті все погано, що немає грошей, не задовільняє місце проживання і т. п. Але мало хто встає з місця і йде щось робити. Прямує до своєї мети. В один прикрасний момент говорить собі, що він так більше не хоче жити і починає щось міняти. Але, на жаль, більшість так і сидить на тому низькому рівні і не хоче нічого робити, а чому? А все тому, що  насправді не так і погано живеться нам щоб щось міняти, для когось зона комфорту це найважливіше. Їм так подобається. Їм подобається нічого не робити, жити так щоб їх ніхто не трогав, але плакати, що все погано.

Задумаймося і обираймо. Все залежить тільки від нас. Хто по якому шлюху піде  в того й така буде дорога.