Учителю, чому в Біблії йдеться про неосудження? Невже це так важливо? І чому?
– Запитав учень.
Учитель дав учневі повітряну кульку, на дні якої було трохи бруду, і попросив його стати перед ним та надути кульку. Учень почав надувати.
– Що ти зараз бачиш? – Запитав учитель.
– Я бачу вас і кульку.
– Надми ще трохи, – попросив учитель.
Учень дмухнув кілька разів. Куля стала більшою.
– Що ти тепер бачиш?
– Вас мені майже не видно, я бачу в основному тільки кулю, по стінках якої розтікається бруд, – відповів учень.
– Надми її ще більше.
Після того, як куля стала ще більшою, вчитель знову запитав:
– Що ти бачиш?
– Тільки брудну кулю і більше нічого.
– Надувай ще, – сказав вчитель і відійшов подалі. І на цей раз учень послухався, продовжуючи старанно дути.
Але більше розтягуватися кулька не могла і… бax! – вона тріснула, розбризкуючи на всі боки бруд. Учень втратив дар мови і стояв, оглядаючи себе, всього заляпаного брудом.
Читайте також Командування російської армії не дає окупантам планових перерв між напруженими бойовими діями
– Ось саме це і відбувається, коли ти думаєш про чужі недоліки, слабкості і гріхи.
Через засудження ти перестаєш бачити саму людину, а бачиш лише свої засуджуючі недобрі думки і почуття, які також можуть у будь-який момент “тріснути” і забруднити своїм брудом не тільки тебе самого, а й оточуючих, якщо, звичайно, ти не перестанеш “роздувати” свої нечисті уявлення про інших.
«Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри» (1Кор. 4:5) кожної людини. «Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і пoгyбити» (Як. 4:12).
«Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть» (Лк. 6:37).