Син прийшов зі школи не з найкращим настроєм. Він посварився з друзями, ще й отримав погану оцінку. Тато помітив, що в сина проблеми.
— Чим я тобі можу допомогти?
— Мені вже ніхто не поможе!
— Слухай, я тебе не можу залишити в неприємностях, ти мій син. Ти маєш сам керувати своїм життям, але не забувай, що образа на весь світ не зробить твоє життя кращим. Не віриш? Кожного разу, коли маєш образу, клади в кишеню горіх. На, — батько дав сину перший горіх.
Минуло кілька тижнів.
— Тату, ти казав класти горіхи в кишеню, коли… Ну, ти зрозумів… Словом, це дуже погана ідея. Мені ті горіхи постійно заважають. Я не можу гратись з друзями і навіть ходити нормально! Вони стягують з мене одяг і мені постійно незручно! Давай щось інше?
— Так, синку, усе ти правильно кажеш. Горіхи — то твої образи. Горіхи заважають твоєму одягу, а образи — серцю. Чим більше ти їх там носиш, тим важче тобі з ними жити. Постійно забирають місце в твоїй душі і заважають жити. Відпусти образи, викинь горіхи. І жити стане легше.
Любіть і пробачайте. Ваші образи не зроблять вас щасливішими