Історії

Раїса гонорова пані, їй ніколи б в голову не прийшло, що таке з нею може статися

Раїса Захарівна – поважна і гонорова пані уже пенсійного віку – навіть і подумати не могла, що з нею таке станеться. Ще донедавна чоловік називав її «любонькою», прогулювався з нею вечорами, ніжно підтримуючи під лікоть, і ловив кожен її погляд (на заздрість усім подругам), а тепер просить замовкнути і не дратувати?! І це після 30 років спільного щасливого життя?

Відтоді, як їхні діти вилетіли вити свої гнізда, а Іван Петрович передав своє директорське крісло молодшому заступнику та пішов на пенсію, життя їхнє стало проходити мляво і нудно. – Ну, як ви там? – питала у Раїси Захарівни подруга. – Ай, одні базари та серіали у нас тепер. Сидимо, як два гриби-печериці, – скаржилася у відповідь. Але за якийсь час стала жінка помічати, що зарано таки вона свого Івана Петровича в «печериці» записала. Став з хати тікати: то в гараж йому, то друзі на риболовлю запросили, то до родичів «на багаті села».

Дійшло до того, що на великі свята стала Захарівна сама кукувати, а такого у них з роду-віку не було. І до стіни його припирала, і в очі, як в дзеркало душі, вглядалася – що сталося? Чоловік щось мляво буркотів у відповідь або сердився. І Раїса Захарівна зрозуміла – запахло зрадою. Підозри незабаром підтвердилися.

Добрі люди із радістю донесли, що її чоловік, як кажуть, «знюхався» з однією кралею. Заміжньою блондинкою! Захарівна втратила спокій і сон, закинула навіть серіали. Їй уже цілком вистачало власної «санти-барбари»! Тепер жінка тільки про одне думала: а чи молода розлучниця, чи гарна? Яким же було її здивування, коли вона дізналася, що коханка теж передпенсійного віку! Бідна Захарівна вночі крутилася від безсоння, роздумуючи: чим же та баба краща за неї? Незабаром, геть втративши спокій, вона з інтелігентної пані перетворилася в розлючену левицю. Тепер в голові у неї крутилася тільки одна думка: як повернути чоловіка і помститися його коханці? І почалася війна.

Читайте також: Знайома розказала новину, від якої страшно стало, отак люди живуть, дбають, ростять дітей, а тут бац і по – любові

Ті ж добрі люди підказали, як поводитися на фронті і здійснювати бойові набіги на коханок. Дізнавшись, де розлучниця працює, Раїса Захарівна пригналася туди і влаштувала величезний «мордобій зі скандалом». Підкараулювала на вулиці і дерла тій волосся, кричала, що кислотою обіллє, і кляла до сьомого коліна. Перебила всі вікна у квартирі, де жила розлучниця, і розписала під’їзд всілякими одкровеннями для сусідів: щоб, мовляв, знали, яка хвойда живе тут! Нарешті пішла у церкву, поставила свічку за… упокій і терпляче стала чекати, поки хвороби та біди посиплються на голову ненависної їй Наталі Григорівни. Однак суперниця, як на зло, лиш розквітала і аж ніби молодшала, зблизившись з її чоловіком.

А він, до речі, як тільки дізнався про війну, оголошену дружиною, одразу переїхав від неї. Від безсилої злоби та ненависті, яка починала роз’їдати душу, натомість захворіла сама Раїса Захарівна… – Слухай, ну, скільки можна собі нерви тріпати? – сердилася подруга. – Ти так себе у могилу заженеш, їй-Богу. І нічого не доб’єшся! Ти ж казала, що у тієї мадам чоловік був? От тобі і заняття буде: побалакай з ним – як не крути, а у вас на двох одна спільна проблема! Коли Раїсу Захарівну познайомили з чоловіком суперниці, вона аж рота відкрила від здивування. Володимир виглядав просто чудово: моложавий, підтягнутий, а головне – синьо-окий. Ахнула Раїса, поправила свої по-модному закручені на честь зустрічі кучері і залилася густим рум’янцем.

А як Володимир галантно запросив її у ресторан, хихикнула, мов дівча, – і років десять з лиця одним махом «скинула». Вони знайомилися, щоб серйозно поговорити про своїх невдячних половинок, а згадали про них лиш прощаючись. Потім зустрілися ще. І ще… «Боже мій, – думала собі Раїса Захарівна, дивлячись, як Володюсінька «топче» її фірмові пироги та аж муркотить від задоволення, – і такого хорошого чоловіка та дурепа покинула? Проміняла файного мужчину на мого телепня?! З жиру вона бісилася, не інакше…»

Щоправда, тепер закохану жінку почали діймати інші хвилювання – хоч би та його «дурепа» не надумала повернутися! Бо так просто вона свого Володю не віддасть! Однак ані Іван Петрович, ані його нова дружина Наталія Григорівна і не думали сваритися. Судячи зі всього, кожен з них знайшов саме те, що йому підходить. Мир та благодать була й у стосунках між Раїсою Захарівною і Володею.

Після вдалого та на диво спокійного розподілу майна і частих зустрічей у суді мусили перезнайомитися вже всі разом. А затим і спілкуватися почали: то у спільних друзів зустрінуться, то в місті на прогулянці. Наталя Григорівна вже давно простила Раїсі Захарівні видерте волосся, побиті вікна та непристойні написи в під’їзді. Хіба ж будеш сваритися, коли у кожної в особистому житті щастя і спокій? …Нещодавно у Раїси Захарівни третя онучка народилася. Щаслива бабуся попросила бути хрещеною матір’ю Наталю Григорівну, і та з радістю погодилася. От і покумалися…