Всі перешіптувалися між собою, показували пальцями. Дехто сумно кивав головою, нарікаючи на гірку долю жінки.
В той день я йшла позаду двох бабусь і почула дуже важку для мене історію життя тієї жінки, яка жила в маленькій глиняній хатині.
Баба Параска ще з дитинства жила бідно. Вона виросла у багатодітній сім’ї, і як вона розповідала, була в усіх одна пара чобіт. Параска до повнолітнього віку жила з мамою, своїми двома братами і двома сестрами і бабусею. Якось в них в родині було так, що чоловіків не ставало дуже рано. Мама Параски молилась доньці за хорошого чоловіка і Бог почув її.
Вийшла заміж Параска за чоловіка Гната, який був на 15 років старшим від неї. Він працював в колгоспі, жив на сусідній вулиці. В Парасці він побачив добру та світлу душу, а ще гарні блакитні очі. Коли Параска була ще молодою, то навряд чи розуміла, що таке кохання, але таки почала жити з Гнатом. У 20 років появилась донечка Марічка. Відтоді Параска стала мамою та господинею. Згодом, Гнат знайшов іншу роботу і вже мав трішки більше грошей. На той час вистачало на усе.
Оскільки в Параска і Гната була лише одна донька, то відповідно вони хотіли забезпечити їй найкраще життя. Коли донька виросла, то поїхала жити у місто. Відтоді вона і забула, де батьківська хата. Гнат, поки мав здоров’я, намагався їздити до доньки в гуртожиток, привозив їжу та свіжу постіль. Так, вчилась Марічка 5 років в університеті і могла приїхати до хати на свята. Батькам було сумно, що дочка не відвідує рідного дому.
Читайте також У мене досить напружені відносини зі свекрами. Вони чомусь дуже полюбляють лізти в наше життя.
Одного літа Марічка приїхала до батьків, та вже не сама. Вона познайомила батьків зі своїм нареченим Остапом. Батькам він одразу сподобався: високий, симпатичний, розумний, має власну машину і квартиру у місті. Батьки дали благословення і почали збирати гроші на весілля. Молоді хотіли святкувати весілля у місті, а тому не запрошували усіх родичів, тільки найближчих. На весілля велику частину грошей дали батьки Остапа, адже вони працюють в Іспанії, а от Марійчині батьки, на жаль, не мали такої суми.
Років через три Гнат дуже захворів. Марічка навідала його лише один раз за весь час, а Параска так просила, щоб вона допомогла з лікуванням у місті. Марія не хотіла возитись з татом, сказала, що має багато роботи і поїхала. Гнатові потрібно було належне і дороге лікування, тому подружжя вирішило продати дві корови і декілька качок для того, щоб відновити здоров’я. Та, на жаль, роки дали своє і Гната не стало. Дочка приїхала на останнє прощання до батька і Параска залишилась сама.
Згодом, і у Параски почались проблеми зі здоров’ям. Усю господарку жінка продала, бо мала маленьку пенсію, а Марічці висилала гроші, які встигала назбирати. Марічка почала приїжджати тільки на Пасху та Різдво, та інколи на мамин день народження. Вона багато подорожувала з Остапом, тому часу на село в неї не було. Так Параска в самоті дожила до своїх років… Марія приїхала до мами на похорон і не знала, що їй треба було організовувати поминки. Вона заплатила гроші в місцевому кафе і залишилась у рідному домі на день. За цей час вона встигла вирішити усі справи з хатою і зробила оголошення про продаж. Люди дивувались, адже вона навіть речей батьків не позабирала. В неділю люди йшли до церкви, а біля подвір’я Параски стояла новенька іномарка. Всі перешіптувалися між собою, показували пальцями. За хату вона просила кругленьку суму і таки знайшла покупців. Відтоді, в селі Марію більше ніхто не бачив.
Ось так Гнат і Параска свого часу робили усе для єдиної доньки, а вона навіть не посміла речей позабирати.