Настрій був прекрасний та й погода чудова, зайшла я в маршрутку
Віддала гроші водієві, дивлюся висить моток абонементів і напис «Квиток візьміть самі». Вирішила поворожити на квиток.
Відірвала один і сіла на сидіння, поряд з симпатичним хлопцем. Щосили роблю вигляд, що сусіда свого не помічаю, а складаю в розумі циферки.
Зовсім не помічаю його очі, зелені як океан, оксамитові руки і дорогущую одяг … Взагалі не бачу
– Щасливий! – посміхнувся хлопець, вказавши на мій квиток.
– Так – теж з посмішкою відповіла я, але поглянувши в його очі просто не могла відірвати погляд.
Неначе прилипла! Розумію, що пялюсь як ідіотка, а відвернутися не можу. Ситуація вирішилася сама. Маршрутка різко загальмував, і в салон увійшли ще два пасажири.
Чоловік і жінка. Вони сіли навпроти нас. Видно було, що чоловік чимось дуже засмучений і пригнічений. Дивився в підлогу, повільно закривав і відкривав очі.
Смикав замок на куртці …
– Саша, не переживай … – заспокоювала його жінка
– Може обійдеться, а? Хіба мало що ці лікарі кажуть … Тут чоловік зробив саме те, про що вся історія …
Читайте також:Заповіді справжньої жінки.
Він повернувся до стрічки з абонементами, відмотав цілий метр і почав в них вдивлятися. Мовчки ворушив губами, намагався вважати збіги … Дійшовши до останнього, він просто зім’яв всю стрічку і жбурнувши її під сидіння, закрив очі. –
Саша … – знову потрясла його за плече жінка. У чоловіка в кишені задзвонив телефон. Він дістав його і подивившись на дисплей, закрив обличчя рукою з гримасою жаху й розпачу.
– Візьміть мій квиток! – сказала я і простягнула йому папірець – Він щасливий! Я зробила це просто на автоматі. Ніби серце підказало. Чоловік простягнув руку і з гіркою посмішкою взяв мій подарунок.
– Алло? – прийнявши дзвінок, сказав він в трубку.
– Так, це я. Чим довше він слухав, тим світліше і спокійніше ставало його обличчя. Врешті-решт він просто не втримався, і засвітився від щастя.
– Дякую! – з цими словами він закінчив розмову по телефону – Негативний аналіз … – повернувшись до своєї жінки повідомив він. Поки я спостерігала за ситуацією, душа моя раділа, але я зовсім забула про свого сусіда. Не дуже то хотілося його упускати …
– Квиточок поверніть – зніяковіло почервонівши, попросила я.
– Залиште собі – зі сміхом сказав мій сусід
– У кіно підемо? – вже звернувшись до мене запитав він.
– Ну … взагалі-то я сьогодні зайнята … Але пару годин, на фільм, знайду)
Ще не одружилися і не плануємо, але квиток з кіно я про всяк випадок ношу в гаманці. Він теж щасливим виявився!