Зі своїм першим чоловіком я розлучилася, як тільки моїй донці Олесі виповнився рік. Юрій, так звали мого чоловіка, змінився відразу після появи дитини. Спочатку він перестав приділяти увагу мені і дитині, потім допізна затримувався на роботі, а тоді взагалі повідомив мені, що в нього є інша, яку він по-справжньому покохав. Розчарувавшись в першому коханні, я залишилась з дитиною на руках, вже і не думавши закохатися, працювала і жила тільки заради Олесі. Я не хотіла помічати того що деякі чоловіки намагалися проявляти до мене знаки уваги, я була заклопотана роботою і вихованням донечки.
Так минуло п’ять, років без сторонньої допомоги, не сподіваючись на те що мені хтось допоможе, я справлялася з усіма завданнями сама, і моя дитина ніколи ні в чому не потребувала. Працюючи день за днем, я забула що таке особисте щастя.
Якось я познайомилась з одним чоловік, звали його Іван, тоді я і подумати не могла, що все закрутиться в такий ось щасливий клубок. Спочатку я сприймала цю людину як нового хорошого друга на якого можна покластися. Він потихеньку входив в моє життя, відносини у нас були дружні. В один день він нас з донькою запросив в розважальний центр погуляти. Він заїхав за мною на роботу, по дорозі ми забрали Олесю з садочка і поїхали спочатку в кафе, де Іван пригостив нас вечерею. Цей чоловік проявляв знаки уваги не тільки до мене, але й до доньки. Мені це дуже подобалось.
Читайте також: Мій чоловік хоче залишитись жити в селі.А я хочу в столицю, не можу жити в глушині. Але боюсь втратити сім’ю.
Ми чудово відпочили, а потім він довіз нас до будинку і запропонував завтра погуляти разом, я звичайно ж погодилася. На наступний день він приїхав за нами і ми поїхали в парк. На дитячому майданчику, Іван не відходив від Олесі ні на хвилинку. Спостерігаючи за тим як вони весело гралися, у мене мене мелькали думки, як же цей чоловік любить дітей. Вони гралися як маленькі діти, вони бігали один за одним. Давно ми так не розважалися.
Йшов час, місяць за місяцем, я зрозуміла що цей чоловічок прив’язався до нас. А одного разу, Олеся сиділа біля вікна, а потім як закричить радісно: “Тато приїхав!”. Мені аж якось не по собі стало. В той момент якраз до будинку під’їхав Іван, він піднявся в квартиру, а донька підбігла і пригорнулась до нього.
В той момент я зрозуміла, що це і є, той самий чоловік, якого я так довго чекала. Я стала розуміти, що кохаю Івана і що я вже не зможу без нього.
З часом він зробив мені пропозицію стати його дружиною, я погодилася. На даний момент пройшло три роки як ми одружилися, Олеся називає його татом, і в неї вже є маленький братик.