Ви іноді думали над тим, що ваші діти все менше часу вам приділяють, а інколи зовсім не хочуть проводити час разом з вами. А ви ставили собі таке питання чому? Можливо ви колись коли вони були маленькі не мали часу їм давати та приділяти увагу. Ми завжди шукали їм заміну себе – іграшки, бабуся або ж будь-що, щоб тільки не турбували вони вас. Дитинство – це найкраще та найніжніше для наших діток, і якщо ви ставите свої справи на перше місце чим вашу дитину то хіба ми можемо потім щось очікувати від них?
Дати дитині матеріальні блага це – не означає виховати та дати любов. Дітям найголовніше душевне та фізичне тепло і любов, а достаток стоїть на другому місці.
Розповім вам нашу сімейну історію.
У нас є дітки 9, 7 і 5 років. Моя 5 річна донечка кожного вечора просить, щоб я полежала з нею, поговорила. Та знаєте мені стає дуже сумно коли я згадую, що завжди не маю часу та переважно лягаю коло неї на 10 хвилин і все. У мене є купу все справ в хаті поприбирати, зібрати одежу в школу, попрасувати. На жаль – ми батьки не розуміємо настільки дітям боляче це сприймати, і вони це сприймають як те, що вони у нас на другому місці. Бо у нас як завжди є важливіші справи.
Читайте також: Сильна Молитва, яка допоможе побороти короновірус
Та іноді ти лягаєш коло своєї дитині і розумієш, що ціннішого за нього немає нічого і все інше геть не важливе. Тепер, коли донечка мене просить: «Мамо, полежи біля мене» – це найкраще, що може статися ввечері. Ми обговорюємо різні теми:
«Я сумую за нашим собакою. Коли думаєш, ми зможемо взяти іншого?»
«Сьогодні у нас була контрольна з математики і я отримала хорошу оцінку! Бачиш, мамо! Я вчилася і я зробила це!»
«Мамо, пам’ятаєш, ти говорила мені, що під час ігри мені потрібно допомагати молодшому братові, коли він відстає.»
Нас ці речі та розмови оточують завжди коли ми справді приділяємо час дітям.
Моя прабабуся ніколи не розуміла людей, які народжують дітей і не дають їм увагу. Також завжди наголошувала, що потрібно насолоджуватися поки діти маленькі і хочуть нас бо потом вже так не буде. Мої рідні завжди мені нагадують, що прийде такий час, що ми будемо хотіти проводити час з дітьми а вони уже ні. Коли я це думаю то серце стискається від болі!
Та спокійніше стає, що цей день не сьогодні, скоро вечір і приділю час своїм дітям, заспіваю їм пісень та почитаю улюблену казку.
Через декілька років, я попрошу сина чи доньку, щоб побули ще зі мною лишніх 10 хвилин і вони це зроблять!