Віктор виріс в сім’ї робітників. Дитинство і юність пройшли в сім’ї, де в першу чергу була взаємна повага. Рішення дітей також брали батьки до уваги, якщо бачили, що вони розумні. Але хлопець мріяв заробити кошти, щоб купити собі дім. Не квартиру, ні, а будинок.
Великий, щоб розмістилася вся сім’я, і в кожної дитини була окрема кімната. Тому після інституту поїхав за кордон, куди його запросили працювати на три роки. Взагалі Віктор любить свою країну, і скільки там працював, не звик, тягне додому. Після трьох років праці за кордоном повернувся додому. Перше, що хотілося зробити, знайти будинок своєї мрії, купити його.
Невдовзі йому поталанило. На краю міста в хорошому районі знайшов будинок, який продається. Великий, на п’ять кімнат, і ціна прийнятна. Поруч зупинка автобуса, недалеко дитячий садок, школа. Великий супермаркет через п’ять будинків. Все, як він мріяв. Нарешті будинок його. Радості не було меж. Перше, що планував, зробити косметичний ремонт, через те, що в будинку йому подобалося все. Хіба що шпалери поміняти. Невдовзі переїхав туди жити.
Читайте також Виявилось, що мій Вадим вже давно переписується з Ольою. Більше того, у них навіть були таємні зустрічі.
Віктор-людина компанійська, і те, що сусіди не реагують на нового мешканця, зачіпало. Він бачив, за парканом з однієї сторони живе чоловік середніх років. Тому купив пиво, і пішов знайомитися. Радості від знайомства з Василем Петровичем, не виявилося.
Чоловік постійно хмурився, але від частування не відмовився. Додому Віктор прийшов з подвійним почуттям. Василь Петрович щось йому не договорює, але не став замислюватися, що саме. З іншої сторони паркану будинок був, як дача. Люди не часто туди приїжджали.
Одного разу Віктор проснувся посеред ночі від стуку надворі. Виглянув у вікно, нікого не побачив. Зранку, вийшовши на двір, побачив висипане сміття біля входу в будинок. Квіти під вікнами витоптані. Сліди чоловічі, великого розміру. Наступної ночі все повторилося. Біля будинку Віктора вже немає тієї краси, яка була спочатку. Квіти не квітли, сміття не встигав виносити, як на другий ранок все повторялося.
Запитав у сусіда, той тільки хитав головою, нічого не знаю. Якось підозріло все було. Порадившись із друзями, вирішив найняти детектива. Розповів йому все, і просив знайти всі документи, кому і коли належав будинок.
Розслідування тяглося неділю. Коли ми зустрілися, детектив розповів, що пакостить мені сусід Василь Петрович. Колись цей будинок належав його бабусі. Син бабусі, тато сусіда був не гарним чоловіком. Ображав свою маму, навіть руку підіймав. Тому нерухомість бабуся заповідала дочці, лишивши сина без спадку. Після такого брат і сестра не розмовляли між собою. Коли народився Василь Петрович, жили вони в місті у квартирі.
Чоловік купив будинок, коли був дорослим, і сім’ї стало тісно у квартирі. Він навіть не підозрював, що поруч будинок його бабусі. Коли спілкувалися з колишньою мешканкою, виявилося, що вони родичі. Але так, як давня ворожнеча між родичами не забулася, Василь Петрович просив тьотю Дашу помиритися. Вже скільки років пройшло. Навіщо згадувати минуле. В тьоті Даші дітей не було, тому чоловік сподівався, що успадкує будинок. Навіть погрожував їй. До речі вона зберегла записи з погрозами.
Тьотя Даша поступила по іншому. Продала будинок мені, гроші віддала на благодійність, а сама переїхала в будинок пристарілих. Щоб присмирити сусіда прийшлося піти на компроміс. Викликали його ми з детективом на розмову. Розповіли все, що знали про нього, і попередили, якщо надалі так буде поводитися, віднесемо докази його погроз до поліції. В теперішній час Василь Петрович мій товариш.