Коли ми повернулися з Туреччини, де мій коханий Сергій зробив мені пропозицію руки і серця. Його матір запросила нас до себе. Наречений запевнив, що нас матір чекатиме з нетерпінням. Але ось ми на порозі, а вона нас навіть в хату не пустила… Ночували в його брата. От туди матір і прийшла аж наступного дня, сказала, що її благословення ми не отримаємо. Все тому, що витратили кошти на поїздку за кордон замість того, щоб перекрити дах їй у хаті…
Читайте також І саме тоді я дізналась, що насправді наше житло записане на Галину Володимирівну
Мої мама і тато живуть в селі, а там нікого не здивуєш ранніми шлюбами. Нічого поганому в моєму заміжжі не бачать. Навпаки, зраділи, одразу добре сприйняли мого нареченого. Добре поставилися і до ідеї, що ми не будемо жити в селі. Сказали, що всіляко підтримуватимуть нас, доки ми станемо на ноги.
І ось ми повернулися з Туреччини та на свята мама Сергія запросила нас додому. Я приготувала подарунки, сувеніри, адже хочеться справити гарне враження та побудувати з родиною майбутнього чоловіка гарні стосунки. Але коли ми вже були на порозі – були дуже здивовані…
Ого матір, жінка з міцним характером, навіть не запросила нас до хати на чай. До неї приїхав новий співмешканець, тому переночувати в старому батьківському домі мого нареченого ми теж не змогли. Добре, що недалеко живе старший брат Сергія, в нього ми і змогли лишитися на ніч.
Сказати, що я була здивована – це нічого не сказати.
А наступного ранку, ми ще не встигли пообідати, як з’явилась Варвара Іванівна. І з порогу почала виказувати все, що вона думає і про мене, і про наше рішення одружитися. Каже, Сергій ще занадто молодий для одруження і якщо він заведе свою сім’ю, то не зможе дбати про неї та забезпечувати фінансово.
Виявляється, вона переконана, що сини повинні повністю перекривати її витрати. Бо батько їх покинув, тож моя майбутня свекруха змалку їм торочила про те, що зараз вона дбає про них, а коли вони стануть старшими, то будуть дбати про неї.
Хоча щасливим їх дитинство не назвеш – матір часто пропадала з якимись чоловіками, намагаючись облаштувати своє особисте життя. А хлопчики в цей час лишалися з бабусею. Яка теж не дуже була цьому рада.
І ось вона плавно перейшла до обурення через нашу поїздку. Мовляв, у неї хата не перекрита, а ми витратили стільки грошей… Я була шокована. Їй же тільки трохи за сорок, у неї новий співмешканець. Чому вона не може знайти кошти, заробити їх, замість того, щоб вимагати їх від нас? Адже ми самі заробили їх!