Свекруха любила мене, як рідну дитину. А от між нею і сином відчувався якийсь холодок.

Моя подруга допомогла мені знайти долю. Коли відбулося знайомство із майбутнім чоловіком, ми обоє були досить дорослими людьми. Сашкові було 30, а мені 27.

Ми скоро з’їхалися і за весь час спільного життя я дуже мало чула про родину Олександра. На великі свята ми інколи вирушали лише до матері чоловіка. Вона жила в селі, що було неподалік нашого міста.

Ніна Олексіївна – пенсіонерка. Чоловік її відійшов у інший світ вже давно, тож доводилося жити в самотності. А сама вона здавалася мені дуже хорошою жіночкою. Завжди вчила мене готувати, навіть передала книгу зі своїми фірмовими рецептами. А також намагалася за першою можливістю дати нам якісь домашні продукти, консервації.

Читайте також Настя все чекала того самого єдиного принца з казки, що приїде і забере її у чудове життя. А він все не з’являвся і не з’являвся.

Свекруха любила мене, як рідну дитину. А от між нею і сином відчувався якийсь холодок. Я так і не зрозуміла, у чому ж причина?! Та випитувати було некоректно і невиховано. Тому залишила все як є.

Головне, що між мною і цими людьми все було прекрасно.

Одного разу до мене зателефонувала Ніна Олексіївна і попросила приїхати, бо їй зле. Я миттю схватилася, попередила на роботі, що іду і попрямувала в село.

В ліжку лежала свекруха. Вона була страшенно бліда, тому я злякалась і відразу ж викликала швидку допомогу. Лікарі сказали, що є деякі проблеми і потрібно пройти курс лікування, тому повезли нас у лікарню. А там виявилося, що вільних місць нема.

Тому я вирішила, що заберу матір чоловіка до нашої квартири. Так їй буде зручно ходити на процедури. На той момент я не очікувала, що з цього вийде. Коли ми зайшли в клас, то чоловік відразу накинувся:

– А це ще що таке? Навіщо вона тут? Навіщо ти її присунула сюди? У неї є свій дім і там нехай сидить.

Вмить я отетеріла. І за секунду відчула, що свекруха зніяковіла і заметушилася за моєю спиною. Вона вже почала виходити, та я перекрила їй вихід і зачинила двері.

– Ніно Олексіївно, станьте! Знімайте пальто і проходьте у вітальню. Так діло у нас не піде.

Жінка мовчки виконала мій наказ і пішла на диван.

Саша затамував подих, а я промовила:

– Поки це мій дім, то я буду вирішувати що і кому тут робити. Ти ніколи не казав, що між вами якісь проблеми. А зараз я не хочу нічого чути! Твоя мама залишиться тут, бо їй потрібно лікуватися. Якщо ти маєш щось проти – іди звідси!

Сашко розвернувся і залишив квартиру. А я усвідомила, що більше не буду жити із чоловіком, що так ставиться до рідної матері. Той вечір із свекрухою закінчився пречудово і без нього.