Можна собі уявити незадоволення свекрухи, коли приблизно рік тому діти, які вже мали п’ятирічного хлопчика, «обрадували» бабусю звісткою про те, що чекають на другу дитину.
Анна знала, звичайно, що буде непросто, і ділитися новинами не поспішала. Але рано чи пізно довелося, і такого концерту ні вона, ні навіть чоловік її не очікували. Свекруха ридала в голос, голосила, шкодувала «нещасного» старшого онук, у якого в п’ять років закінчилося дитинство, так що там дитинство, все диття спортили.
– Загалом, за півроку з народженням у нас другої дитини бабуся так і не змирилася.
Ана прекрасно справляється з дітьми, і тепер уже сміється над своїми недавніми стрaхами на тему того, як же вона буде одна з двома: як годувати, як гуляти, як купати… Малятко багато спить, старший син, принаймні, поки, сповнений цікавості і зацікавленості, допомагає в міру сил, жінка пристосувалася до всіх процесів, і проблем немає.
І все б було прекрасно, якби не свекруха.
Читайте також:Моя колишня невістка збожеволіла. Не хоче давати нам внучку.
Свекруха старанно не помічає внучку, не називає її по імені, взагалі не дивиться в ту сторону, де лежить дитина. Проте вважає своїм обов’язком прийти до старшого онука, провідати «бідолашного», демонстративно переконатися, що його не ображають батьки – в зв’язку з появою конкурентки. Анну це, звичайно, ображає і засмучує. Але, з іншого боку, вона намагається свекрухy якось виправдати. Зрештою, малятко народилoся ще зовсім недавно, бабуся ще не звикла, та й дитині поки ніхто, крім матері, не потрібен.
Бабуся зараз допомагає, як може – гуляє зі старшим. Втім, ще незрозуміло, чого більше від цієї допомоги, шкоди або користі: все йому дозволяє, з вулиці приходить вимазаний шоколадом і з повними руками дешевих іграшок з газетного кіоску. Що вона йому там, на вулиці, при цьому примовляє – можна тільки здогадуватися.