Свекруха живе в пів години їзди від нас. Навідується до нас часто, так як я сама до неї не можу їздити, діти на мені, та мені не шкода, нехай приїжджає, але, за всі роки жодного разу нічого не привезла, ні гостинця онукам, ні тим більше щось до

Живемо з чоловіком і двома дітьми у моїй квартирі. Марічці вже сім, а Златочці всього півтора рочку.

Свекруха живе в пів години їзди від нас. Навідується до нас часто, так як я сама до неї не можу їздити, діти на мені, та мені не шкода, нехай приїжджає, але, за всі роки жодного разу нічого не привезла, ні гостинця онукам, ні тим більше щось до столу.

Вона в нас по-житті економіст, буде їсти капусняк, а якоїсь смачної і корисної рибки вона собі не купить – дорого. Мало того, вона навіть мене лає, що я гроші Артема тринькаю на будь що.

Читайте такожЯ не пам’ятаю щоб хоч раз мені мама сказала, що мене любить.

– Я ніколи в своїх подруг не бачила, щоб їх діти ось так просто, без вагомої на це причини, їли червону рибку чи ікру. Олено, ти сім’ю до банкротства доведеш. Пожалій Артема, він так важко працює, а ні, то сама йди працювати і тоді їжте, хоч в ресторанах.

Але до чого тут привід? Щоб діти, та й ми, були здорові, я стараюсь готувати корисні страви. До того ж я бачу від цього результат.

Марічка майже школу не пропускає – тьху-тьху, імунітет сильний. Те саме можу сказати і про нас з Артемом. Вона ж не бачить, скільки грошей діти її подруг викидають на одну аптеку.

А ще мене сильно дратує, коли вона мене вчить, що продуктам, які вже майже зіпсувалися, можна дати “друге дихання”: пересмажити, протушити і вся сім’я щаслива, а я в першу чергу, бо не стою лишній раз біля плити. Бо для неї викинути, це щось космічне – дарма трата грошей.

Всі рушники у неї перештопані, губка для посуду напевно років зо 3 не змінювалася, це вона економить на той час, як її не стане, щоб було її в що одягти…

Але лише тепер я зрозуміла, що приходить вона до нас, щоб смачненько поїсти. Вона навіть не соромиться говорити: “О, як добре, що я до вас в такий час завітала. Тепер дома нічого готувати не прийдеться”.

Я не проти, але нехай їсть і мовчить, що все це дуже дороге. Але ж ні – ми таки дармоїди…