Сильні люди йдуть майже безшумно.

Ви бачили, як б’ється розжарене скло? Загартоване. Найміцніше, протиударне? Я бачила. Зовсім не так, як звичайне. Воно б’ється несподівано. Майстер кріпив це скло і потрапив випадково в якусь точку інструментом. Несильно потрапив. Трішки. І міцне, міцне, загартоване скло з тихим і довгим шумом обрушилося на підлогу.

Немов лавина маленьких блискучих осколків зійшла. Ні дзвону, ні брязкоту, ні гострих осколків. Хлопок, а потім тихий шум, як морська хвиля прокотилася по гальці. І все скло лежить блискучим килимом на підлозі…

Ось так гинуть сильні, міцні, загартовані люди, я теж це бачила. Безшумно і швидко, від несильного удару, – тільки що була сильна людина, опора для всіх, підмога і допомога. Приклад стійкості і мужності.

Ось тільки що була!

Читайте також Мама привела додому практично мого однолітка, та повідомила, що це мій майбутній вітчим. Хлопцю було двадцять п’ять. Мені двадцять.

І не стало її. Тільки блискучий розсип її вчинків і справ залишився. Але виметуть і його, а як же. Осколки завжди вимітають. Вони більше не потрібні. Погорювали і вистачить. Позгадувати і вистачить. Позахоплювались – і досить.

Треба жити далі і думати, де роздобути таке ж міцне загартоване скло. Замінити те, що розсипалося. І роздобудемо, звичайно. Замінимо.

І сильну людину замінять. Новій сильній людині теж будуть говорити компліменти: яка ви сильна! Міцна! Загартована життям! Як ви тримаєте удар!

І наносити слабкі удари; випадково або навмисно. І одного разу такий удар виявиться фатальним…

Сильні люди йдуть майже безшумно. І гинуть цілком, відразу, непоправно. Не від сильних, а слабких ударів, які наносять слабкі люди. Випадково чи спеціально…

Бережіть себе. А якщо ви сильний – бережіть себе від вивертів і ударів слабких людей. Вони для вас найнебезпечніші. І ви це знаєте…