autor2

Карасі готувалися перебиратися в нову хату. Велику, на два поверхи з «чубком». З двома гаражами. З подвір’ям, над яким попрацювали дизайнери. Уже закінчували розставляти меблі.… Читати далі »Після цієї історії ви зрозумієте, що потрібно жити і радіти кожному прожитому дню. А не так, як Лариса хотіла всі гроші заробити, а з того-всього пішла на той світ

Світлана Олегівна засяяла від щастя. Воно, наче медовою хвилею, прокотилося її нутром, знизу від живота до очей, і вилилося в сонячну усмішку, яка засліпила усе… Читати далі »Світлана піддалася словам і не помітила, як стала коханкою та потім спам’яталася коли відчула, що її тільки використовують

Павло вертівся на лавці в аудиторії, як святий Лаврентій на жаринах. А думки виривалися за стіни університету. Мрії ластівками здіймались над юначим світом, летіли до… Читати далі »Павло був закоханий у довгокосу дівчину та все ж не мав рішучості зробити перший крок

Нічна гроза давалася взнаки. У повітрі пахло вранішньою прохолодою, а у дворі ще стояли дощові калюжі. Сергійко лиш визирнув у вікно, й одразу ж побіг… Читати далі »Мого сина покинула наречена перед весіллям, він місця собі не находив. Та мені прийшла чудова ідея, як вийти з положення адже гості і ресторан – були замовлені

До Іванни з Миколою довго не прилітав лелека. Жінка вже й не сподівалася колись пізнати радість материнства. Тому, коли через тринадцять літ з’явився на світ… Читати далі »Виховуй, рости, годуй дітей, а вони потім забувають все це. Ой як боляче на старості з цим тягарем жити

– А ти поплач, поплач легше стане. І ми поплачемо з тобою! Подруги обіймали Олесю за плечі, гладили по голові, наче малу дитину. Вона тяжко… Читати далі »Це було, наче ніж в серце для Олесі. Десять років вона вірно чекала Миколу, навіть не глянула на іншого чоловіка. Довгими ночами марила їхньою зустріччю

Колись для маленької Дарусі ця пора року була смачною і чарівною. Мама їздила до міста на роботу. А бабуся Клава збирала яблука, городину. Даруся з… Читати далі »Я зустрічався з дівчиною. Та коли її рідні дізналися про мою матір, відмовили бачитися зі мною

Христина сиділа на лавочці під розлогим каштаном у віддаленому куточку старого парку і сльози заливали її обличчя. Гіркі думки гризли голову, жалем стискали у грудях:… Читати далі »Одружившись на Христі, Іван був щасливий – вона подарувала йому дитинку і життя було прекрасне

Вероніка Іванівна жила у віддаленому від обласного центру прикордонному селі. Вчителювала. Струнка, з охайною зачіскою. Коли починала обмінюватися досвідом з колегами з вивчення рідної мови,… Читати далі »Вероніка милувалася сина яблунею, адже його бачила рідко. Ох і горе спіткало бідну жінку