Дівчина сиділа в залі очікування в аеропорту. Її рейс знову перенесли, а отже доведеться тут провести ще декілька годин. Вона сходила в магазин та придбала книгу і невеличку коробочку печива, вмостившися на крісло, вона занурилася в читання. Одразу біля неї був порожній стілець, де дівчина поклала пачку з печивом, а на наступному кріслі сидів чоловік, який теж щось уважно читав. Вона надломила собі кусочок печива, чоловік зробив теж саме! Її це обурило, але вона вирішила промовчати. Кожного разу, коли вона діставала собі печиво, чоловік вчиняв аналогічно. Скандал вона влаштовувати не хотіла, оскільки аеропорт був переповнений людьми. Коли залишилося лише одне печиво, вона з презирством подумала: «Ну і що цей нахаба…

Я з чоловіком щаслива вже декілька років у шлюбі. Недавно ми дізнались, що станемо батьками. Це була найкраща мить у моєму житті. Коли дослідження показало, що у нас буде донечка, то свекруха зробила нам досить цікаву пропозицію. Сказала, що згодна віддати нам свою квартиру, якщо ми назвемо нашу дочку на її честь. Я б була не проти, але ім’я у неї не сучасне. Звати її Гафія. Ми з чоловіком орендуємо квартиру. Проживати разом з батьками відмовились. Поки можливості купити власне житло ми не маємо. Чоловік працює майстром на заводі. До декретної відпустки я працювала вихователем в дитячому садочку. Зарплати у нас не дуже високі. Відкладати на власну квартиру доводиться дуже…

Я виховала трьох дітей, зараз вони вже всі дорослі. На цей момент мені 55 років. Старший син швидко одружився, а буквально через рік, я дізналась, що стану бабусею! Але знаєте що? Майже кожного тижня син приходить до мене і говорить: — Посидіть з онуком на вихідних. Ми хочемо відпочити й погуляти, бо ще молоді». Я завжди старалась допомагати, але невже я вже теж стара і не хочу хоча б трошки пожити у своє задоволення? Я теж маю свої справи, теж хочу посидіти за чашечкою кави зі своїми подругами. Чому я постійно повинна няньчити внуків? Минулого місяця середній син теж приголомшив новиною: — Мамо, у нас з Людою, буде дочка, так…

Вперше свою бабусю Стефу я побачила коли мені було 3 роки. Тоді, мама розлучилася з татом й привезла мене до своїх батьків, а сама поїхала в Італію на заробітки. Жити нам було дуже важко. Через декілька років не стало дідуся й ми з бабусею Стефою залишилися самі. Вона робила для мене абсолютно все. Грошей завжди було мало, тому вона навіть пішла продавчинею на базар, часто приносила мені різні смаколики й поїла смачнющим чаєм. Саме вона захищала мене від однокласників, які постійно дражнилися, тому що росла я без батьків. Тато почав нам допомагати тільки коли мені виповнилося 14 років, а мама грошей майже не надсилала. Попри те, що росла я у…

Живемо ми до речі дуже добре, ніхто ні з ким не свариться. Про побутові речі ми домовилися ще з самого початку. Комунальні послуги оплачуємо навпіл, на основні продукти складаємося, а коли хочеться чогось смачненького, то це вже кожен собі окремо купує. В нас взагалі є правило: те, що лежить у холодильнику можна брати всім. Проте, рік тому все змінилося. Свекруха вийшла на пенсію й стала геть іншою. Вона раптом вирішила на всьому економити. Каже, що навіть 1 сірник можна двічі використати, якщо сильно захотіти. Не знаєте як? А ви в неї запитайте. Читайте також Я перебував у ступорі. Мені було соромно за те, що я підозрював свою жінку в зраді…

Кожного місяця моя дружина, казала, що їде у відрядження та пропадала на три дні. Після кількох років одруження, я остаточно перестав довіряти їй й вирішив перевірити чи вона мені вірна. Найняв приватного детектива, мені пощастило, у мене є друг — колишні слідчий, якого я попросив допомогти. Ось знову настав початок місяця, дружина вкотре зібралась їхати. – Слухай, ти не вважаєш, що це все дуже дивно? – сказав я крізь зуби. – Ні. – твердо сказала вона. Я закохався у свою дружину одразу. У нас була досить велика різниця у віці, вона була старша за мене на 10 років. ЇЇ уваги я добивався приблизно рік: дарував квіти, проводжав додому після роботи.…

Я дуже люблю створювати щось своїми руками, а особливо подобається мені створювати букети з живих квітів. Мені завжди хочеться, щоб кожен мій клієнт був задоволений. Кожного разу приступаючи до роботи я немов входжу в неймовірний стан. Коли виходить зробити щось унікальне та особливе, відчуваю приплив емоцій і настрою. Я мрію стати власницею галереї! Але на цей момент мені всього лиш 19 років і я працюю флористом перший місяць і за сумісництвом у міському салоні. Сьогодні дуже романтичне свято — День Святого Валентина! Я щаслива від цього свята, яке точно створене для закоханих! Я теж закохана і сьогодні чекаю приємний сюрприз від свого хлопця! Для нього я теж підготувала дещо цікаве!…

Приблизно три роки тому, я познайомилась зі своїм чоловіком. Він одразу мені зізнався, що довго був у відносинах, але нещодавно розлучився зі своєю колишньою жінкою. У нас закрутились відносини, згодом ми одружились і на світ появився наш син. Ми багато працювали, а тому минулих два роки не їздили на відпочинок. Цього року у нас з’явилась можливість повноцінно відпочити сім’єю. На роботі ми обоє взяли відпустки та попросили приглянути моїх батьків за синочком. Проте, відпочинок не задався, на курорті ми зустріли його колишню. Читайте такожПісля цієї фрази, я й не побачила, що свекруха вернулась в кімнату. – Для тебе в мене місця нема. Шукай де ночувати самостійно. Чоловік одразу дуже помінявся,…

Я все частіше проводила вечори, роздумуючи про те, чому ми розлучились з Богданом. Разом ми прожили близько двадцяти років. Мали затишний будинок, дві машини, а найбільшої нашою гордістю була дочка! Коли у Богдана справи пішли в гору, все помінялось. Він почав часто пропадати, затримувався у відрядженнях, його почав цікавити тільки прибуток. Богдан говорив, що чим більше грошей, тим соліднішою повинна бути машина, кабінет і навіть хобі. Згодом, завів він собі стосунки з дівчиною, яка йому в дочки годилась. Друзі не засуджували Богдана: став підприємцем, добре заробляє,- має право. Я не знала про коханку, але догадувалась. Все частіше почала помічати у себе нові зморшки, фігура почала змінюватись, я вже не могла…