Перейти до вмісту

Так і просиділа 10 днів сама у квартирі. Називається, до доньки в гострі приїхала!

Добу вирушала в місто до доньки в гості. Дорога була дуже виснажливою.

Зустрів на вокзалі зять, та ще й якийсь сердитий був: ні слова до мене не промовив. Я приїхала до доньки у місто. Я роздала всім подарунки, а мені ніхто радий не був. Так і просиділа 10 днів сама у квартирі. Називається, до доньки в гострі приїхала!

Донька Діна Романівни, Василина, доросла жінка 34 років. Має сім’ю, ходить на роботу. Зараз проживає в столиці, куди переїхала з чоловіком декілька років назад. Взяли квартиру у кредит, не без допомоги батьків.

Стара обожнювала власну доньку, тому навіть дачу продала, щоб та могла заплатити перший внесок. Засмучувало Діну Романівну те, роками внуків не бачить. Усі на роботі, дуже зайняті. Запрошувала в гості і не один раз – не їдуть. Тому вирішила бабуся самостійно провідати доньку.

Діна Романівна вже уявила, який це буде чудовий час. Донька візьме відгул, покаже матері столицю. Бабуся купить подарунків онукам. Вже 5 років не бачила стара своїх рідних!

Читайте також Бограч

Правда, донька навіть не додумалася взяти відгул на роботі. В неділю, коли приїхала мати, вона відправила чоловіка на вокзал. Діна привезла онукам подарунки, донька зробила чай, відвела в кімнату та залишила ключі від квартири.

– Завтра ми всі поїдемо рано, ти спи скільки хочеш! – повідомила Василина. – Взагалі, відчувай себе як вдома. В холодильнику є їжа, недалеко метро. Прогуляйся Києвом. Телевізор в іншій кімнаті.

– Ви покидаєте мене? Йдете на цілий день? – підвела очі Діна Романівна

– Мамо, та у нас робота! – відповіла Василина. – Просто так з роботи ніхто не відпускає. В діти після школи футбол, англійська.

– Ну, можливо, можна один раз за п’ять років пропустити ці ваші гуртки? Бабуся приїхала! І ти взяла б дні в рахунок відпустки або як. Що я тут буду робити одна? Я телевізор приїхала дивитися?

– Не будь маленькою дитиною! – зітхнула Василина. – Ніхто мене не відпустить і я про це більше не хочу говорити. За дитячі заняття я оплатила наперед. Їх ніхто не поверне.

Так і пройшло десять днів: вранці хтось на роботу, хтось на навчання, а поверталися усі пізно…

Діна Романівна залишилася ображена на доньку. 5 років не бачилися, а вона часу не може приділити.