fbpx

Так ось і жили, в вихідні після його загулу, посваримося, потім він пробачення просить щиро не розуміючи за що. А в п’ятницю все спочатку, після роботи телефон відключений і невідомо, коли він з’явиться, а я терпляче чекаю його всю ніч, сама не розуміючи, навіщо мені це.

Ми з Артемом одружилися з великої любові, і «по зальоту»…, – розповідає Світлана, – ми познайомилися на першому курсі і відразу сподобалися один одному.

Мамо рідна, як же він був гарнй, високий, спортивної статури, а посмішка…, дівчата за ним косяками ходили, а він мене вибрав. Я теж нічого дівчина була, струнка, коса до пояса і все при мені, як то кажуть, ось ми і зустрілися, закохалися.

Почали зустрічатися, перші три роки жили у своїх гуртожитках, а потім з’явилася можливість підробітку, вирішили разом жити, щоб не розлучатися надовго.

Читайте такожКоли я згадую, що він привів свою коханку в наш будинок, а я з нею мило спілкувалася, думаючи, що вона його дочка. Та ще й розчулювалася їх теплим відносинам!
Ясна річ, студенти, життя веселе, ми завжди кудись ходили, по друзях, так просто потусуватися, і до нас часто заглядали знайомі і друзі, такі ж студенти. Веселе життя було, а потім я дізналась про дитину, були раді обидва, Артем так і зовсім пишався ходив, що стане татом.

Ми все обговорили, треба оформляти стосунки, хоча до цього не мали наміру нам і без штампа в паспорті було добре, але дитина повинна появитись в сім’ї, так у нас і вийшла сім’я. Сім’я вийшла, а сімейного щастя не було, – зітхає Світлана.

Чоловік не залишив свою звичку весело проводити час, тільки вже без мене. Я з животом сиділа вдома, все-таки жінці, яка чекає дитину, все більше хочеться тиші і спокою, так було і в мене, хотілося подивитися телевізор, обнявшись з чоловіком на дивані, погуляти, так просто його частіше бачити, а чоловік все розважався.

І найнеприємніше, я не знала з ким він проводить час, наші друзі всі вже переженилися і сиділи по домівках, а мій чоловік влаштувався на роботу, ось з новими друзями-колегами і проводив час.

А як витікали зароблені гроші з друзями… вони не в парку гуляли, одного разу навіть знайшла чеки з сауни, влаштувала грандіозний скандал, чоловік округливши очі говорив:

– А що такого, хіба не можу я після робочого тижня відпочити? Сходи теж кудись…

Ага, з восьмимісячним животом, куди я можу сходити, на лавочці біля під’їзду посидіти з бабусями?

Він, взагалі не розумів чому я так сварюся, засмучуюсь до сліз, чому мені це неприємно, що він не хоче провести час зі мною, а завжди тікає до своїх друзів, не розумів, чому я якоїсь уваги вимагаю, плачу по дрібниці.

Так ось і жили, в вихідні після його загулу, посваримося, потім він пробачення просить щиро не розуміючи за що. А в п’ятницю все спочатку, після роботи телефон відключений і невідомо, коли він з’явиться, а я терпляче чекаю його всю ніч, сама не розуміючи, навіщо мені це.

Я чомусь думала, з появою дитини щось зміниться, так напевно багато хто думає, у нас нічого не змінилося.

Чоловік намагався бути зразковим чоловіком і батьком, цілий місяць намагався, а потім варто було тільки зателефонувати його друзям, він все кидає і їде, на ніч, на дві і всеодно йому, що там у сина, коліки, що не коліки, зуби ріжуться, температура, головне татові весело.

Я все чекала, що нагуляєтся, перебіситься, а потім мені набридло і я виставила його з дому, краще ніякого тата, ніж цей. Він навіть не пручався, виявляється у нього давно вже запасний аеродром був, дівчина з роботи, яка вільна і любить весело відпочити, ось вони і знайшли один одного.

Я подала на розлучення, на аліменти, але він повернувся, мабуть батьки посприяли, дуже вже його мама переживала за нього, я хоч якась:

– Ніяка… але ж дружина і нагодую, і виперу, а я і пробачила.

Зараз, навіть слова доброго підібрати не можу, як себе назвати, мало мені було цих років, так я знову повірила, зради пробачила, думала він навчений цим досвідом, думала дорожить сім’єю, а він знову за старе, тільки зараз ще і грошей не дає:

– Ти і так аліменти отримуєш, чого тобі ще треба?

Так мені б хоч банальної поваги, думаю я про себе, він же навіть приховувати перестав, що живе з нами, тільки через маму, щоб її не засмучувати, а мені воно треба?

 

facebook